«Без перемоги не буде майбутнього»: слова солдата з Хмельниччини, який воював із Графом Афанасіядє
«Без перемоги не буде майбутнього», — впевнено говорить солдат Віктор Василенко. Його слова звучать чітко і вагомо — він говорить розмірено, наче карбує кожне слово. Можливо, це пов’язано з тим, що в цивільному житті Віктор працював ковалем.
Ковальська справа вимагає майстерності, адже метал і вогонь не піддаються одразу. На війні, де замість молота й ковадла — інше залізо й інший вогонь, також потрібні навички, щоб розпалити полум’я опору.
«З початком повномасштабного вторгнення Віктор пішов добровольцем. Спершу служив в ТЦК у роті охорони на Хмельниччині, а згодом, коли почав формуватися новий 36 окремий стрілецький батальйон, став піхотинцем. Зараз він — стрілець і помічник гранатометника у першій роті», — розповідають про захисника у Хмельницькому обласному ТЦК та СП.
Про бойовий шлях батальйону він каже просто:
«А хто казав, що буде легко? Кожен знав, куди йшов».
Згадує друзів із часів Майдану, які зараз служать в інших підрозділах.
Його побратим Граф Афанасіядє, з яким вони разом пройшли через події Революції Гідності, воював у їхньому батальйоні та загинув під час ворожого обстрілу на Харківщині.
«Будемо разом — і перемога буде з нами», — ці слова Віктор промовив, коли вийшли з бліндажа.
Під землею він був стриманий, але на світлі, під променями сонця, коваль знову усміхнувся.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь