Коли в Шепетівці почали називати вулиці на честь діячів Української революції?
IV
Ще одна вулиця носить ім’я нашого земляка, який працював в уряді УНР. Мова піде про Валентина Садовського. Ще 18 грудня 2008 року, депутати V скликання Шепетівської міської ради своїм рішенням перейменували частину вулиці Київської на вулицю Валентина Садовського. Однак уже депутати шостого скликання скасували це рішення. І все ж таки, 18 липня 2017 року, рішенням ХХІV сесії VII скликання Шепетівської міської ради було перейменовано частину вулиці Київської (від Митрополита Шептицького до вулиці Качанівського) на вулицю Валентина Садовського . Відомий державний, громадський та науковий діяч Валентин Васильович Садовський народився 1886 року у с. Пліщині Шепетівського району у сім’ї священика. Навчався в Острозькій гімназії, після закінчення якої вступив на юридичний факультет Київського університету святого Володимира. Пізніше навчався на економічному факультеті Петербурзького університету.
Валентин Садовський був одним з організаторів українських студентських громад.
У 1904 році 18-річний студентський активіст стає членом Революційної української партії (РУП), потім входить до складу місцевої організації УСДРП.
У 1907 році йому, як члену Центрального комітету, доручають вести листування з місцевими організаціями, у зв’язку з чим він був заарештований. У 1909–1910 роках разом з Д. Донцовим, В. Дорошенко та А. Жуком редагує партійну газету «Праця». Після закінчення університету у 1913 році працював товаришем присяжного повіреного, а 1915 року, побоюючись арешту, переїхав до Києва, де зайнявся адвокатською практикою.
Коли у березні 1917 року революційні змагання в Україні переросли у спробу відновлення української державності, В. Садовський не залишився осторонь цих подій. Як представник УСДРП, він брав участь у підготовчій комісії Центральної Ради: готував Статут цього законодавчого органу, який констатував утворення УЦР.
У червні–серпні 1917 року В. Садовський — Генеральний секретар судових справ України. Під час відсутності голови Генерального секретаріату виконував його обов’язки.
Активну участь взяв В. Садовський у написанні історичного для України Першого Універсалу.
Наш земляк відіграв важливу роль і у підготовці Другого Універсалу Центральної Ради, який був проголошений 16 липня 1917 року.
Як член Малої Ради, В. Садовський брав участь у прийнятті IV Універсалу, в обговоренні Берестейського мирного договору, входив до економічної парламентської комісії, яка вивчала економічний аспект договору.
За Директорії УНР був призначений міністром праці і на цій посаді залишався у кількох кабінетах протягом 1920–1921 років.
Після поразки Української революції Валентин Садовський емігрував до Чехословаччини. В еміграції — професор Української господарської академії у Подєбрадах, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка та Українського наукового інституту у Варшаві.
Протягом 1920–1921 років очолював міністерство праці в еміграції. У 1921 році вийшов з уряду, працював у редакціях газет «Українська трибуна» (м. Варшава) та «Діло» (м. Львів).
Валентин Васильович активно поєднував викладацьку роботу з громадською. Входив до складу «Товариства українських економістів», «Українського історико-філологічного товариства».
Дванадцятого травня 1945 року у місті Празі капітан «СМЕРШу» Мішин провів затримання Валентина Садовського «як білоемігранта, працюючого міністром юстиції при уряді УНР і члена Центральної Ради» «на підставі матеріалів, які надійшли від громадян Праги», оскільки «Садовський, перебуваючи за кордоном, проводив роботу, ворожу СРСР», як зазначалося у протоколі затримання.
За постановою капітана Клименка від 6 грудня 1945 року Валентину Васильовичу було висунуто обвинувачення за статтями 54–4, 54–11 КК УРСР (антирадянська діяльність). За вироком суду — ув’язнений на 10 років, де він і помер 24 листопада 1947 року.
У 1993 році було посмертно реабілітовано.
У лютому 2016 року Верховна Рада України постановою «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв» № 971-VIII постановила урочисто відзначити на державному рівні у 2016 році 130-ту річницю від дня народження Валентина Садовського (1886–1947 рр.) — вченого, економіста, журналіста, громадського діяча, члена Центральної Ради.
Отже, підсумовуючи, можна сказати, що назви вулиць, які носять ім’я відомих українських державних діячів і військових формувань часів Української Революції 1917-1921рр. є важливою складовою сучасного державотворення та відродження національної самосвідомості, історичного минулого та історичної пам’яті.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Кумедна стаття. “Відкриття” фігурантів української історії, які були відкриті ще з 1991 року. Але тоді на них не звертали увагу через засилля комуністичних ідей у головах шепетівських “князьків” і “царків”.