У селищі на Хмельниччині телефон з’явився раніше, ніж у російського імператора

Хмельницька область приховує в собі не лише прекрасні пейзажі та історичні пам’ятки, але і неймовірні історії технологічного прогресу, серед яких вирізняється вражаюча історія смт Антоніни. У цьому населеному пункті колись був розташований палац дворянина Юзефа Потоцького.

На початку 20 століття, коли технологічний прогрес поширювався світом, Потоцький використав його одним із перших. Щоб забезпечити свій палац електроенергією, він побудував власну електростанцію в Антонінах. Лише дивом ця історична споруда донині збереглася, ставши свідком минулих часів.

Граф Юзеф Миколай Потоцький

Ще одним вражаючим досягненням Потоцького було введення телефонної лінії в Антоніни. І це на рубежі 19–20 століть, коли телефону не було навіть у королів.

«Телефонна лінія на той час була чимось фантастичним. Я десь читав, що телефон, наприклад, у російського імператор Микола II з’явився лише у 1903 році. А в Антонінах він виходить з’явився на кілька років раніше», — розповів дослідник історії Акім Галімов.

Проте і це далеко не єдиний факт, чим може вразити селище Антоніни на Хмельниччині. Інформація про нього зберігається в Національному британському музеї в Лондоні!

Виявляється, понад сто років там лежить череп коня, який виріс у Антонінах. Як він там опинився, а головне — чого його там зберігають і сьогодні?

Коня Сковроника з Антонін називають ідеальним. Він настільки крутий, що його навіть окремо знімали на кінокамеру і це на початку 20-го століття. Завдяки своїм першокласним характеристикам — формі голови, довжині шиї та пропорції тіла — він став взірцевим жеребцем, на якого і досі рівняються досвідчені конезаводчики.

Потомство Сковроника цінувалося в усьому світі. Аристократи записувалися в черги для того, щоб придбати його дітей. За цього коня багатії того часу пропонували 250 тисяч доларів. З урахування інфляції та інших економічних чинників, сьогодні ця сума становила б 5 млн доларів!

А привіз Сковроника до Британії англійський художник Валтер Вінанс, який придбав його у графа Потоцького за 150 фунтів стерлінгів.

Однак коні — не єдине, чим славиться селище Антоніни, Хмельницької області, далеко за межами України. Саме тут здійснив посадку на своєму літаку граф Емануель Малинський. Про цю подію написав один із журналів восени 1911 року.

Політ Емануеля Малинського над Антонінами, 1911 рік

У випуску, присвяченому Антонінам, був колаж. На ньому зображений маєток Потоцьких, а над ним літак. Також надрукували статтю, в ній розповідається про відвідини пілотом Емануелем Малинським маєтку в Антонінах. Згадується в статті й Шепетівка.

— Коротко описується, як граф Малинський здійснив політ літаком «Фарман-4». В ході своєї авіаподорожі він відвідав і Шепетівку, і Антоніни. Сприяв перельоту саме Юзеф Потоцький, — розповів історик Єсюнін. Після гостин у графа Потоцького Малинський полетів у Проскурів.

Свого часу за успадковані гроші Малинський придбав літак «Фарман-4» і в 1910 році здійснив кілька перельотів Францією.

Шепетівка   Дошка оголошень   Місцева реклама

— На той час «Фарман-4» був наймасовішим літальним апаратом. Його вага 400 кілограм, він — двомісний. Швидкість 65 км/год. На ньому він прилетів на Рівненщину до свого маєтку в Журному (нині Зірне). З 13 липня 1911 року граф розпочав свої щоденні польоти на Волині. А вже 29 липня на запрошення міської влади Рівного Малинський здійснив на своєму «Фармані-4» декілька польотів над повітовим містом, — розповів Сергій Єсюнін.

Наприкінці серпня у Малинського виникла ідея перелетіти Волинь та Поділля. Для цього він зв’язався з Юзефом Потоцьким, який мав численні маєтки, йому належали чималі території.

Оскільки задоволення це було не з дешевих, а для здійснення авіаподорожі необхідно було заздалегідь все спланувати — зокрема, десь провести дозаправку, Малинський домовляється про сприяння з боку Потоцького.

— Його літак міг протриматися у повітрі від 30 хвилин, ну максимум годину. Тому граф розробив маршрут. Спочатку він вирішив подолати майже 400 верств із Журного до Невіркова (Великі Межирічі, неподалік Корця), сталося це 9 вересня 1911 року. Після посадки вирушив до села Забара, яке у власності Потоцьких. 10 вересня граф Малинський вилетів до Славути, де він зробив коротеньку зупинку для зустрічі з князем Романом Сангушком. Далі вилетів у Шепетівку, — описав хронологію польоту історик.

Від Славути до Шепетівки Малинський летів над суцільним лісом. Це був доволі небезпечний переліт, бо у разі поломки немає, де здійснити посадку. Відстань пілот таки подолав, але неподалік Шепетівки в нього виникли проблеми з двигуном. До того ж погодні умови погіршилися, через сильний вітер авіаподорож довелося призупинити на два дні.

Лише 13 вересня під вечір літак Малинського полетів далі.

— Як написали в тогочасній пресі, відстань у 55 верств із Шепетівки до Антонін він подолав за 39 хвилин. Там на нього чекав Юзеф Потоцький, зустрічали пілота й чимало людей. Граф умовив Малинського, аби наступного дня він здійснив кілька польотів над Антонінами.

Поділитися посиланням: