У Шепетівці народився талант Натана Рибака

3 січня виповнюється 105 років від дня народження видатного письменника, автора таких відомих творів, як «Переяславська Рада», «Помилка Оноре де Бальзака», «Солдати без мундирів» — Натана Самійловича Рибака. Десять років свого життя він присвятив Шепетівці. Саме в нашому місті він закінчив семирічку, навчався у професійно-технічній школі, працював на цукровому заводі. Тут же проявився його талант літератора.

Народився письменник 3 січня 1913 року в селі Іванівці Херсонської губернії (зараз Кіровоградська область) в родині панського управителя. У школі проявив себе здібним учнем. Через трагічні події 1917–1921 рр. родина змушена була залишити домівку. Спочатку оселилися в Петроострові, звідти через деякий час переїжджають до Клембівки, де старший брат Натана Овсій працював бухгалтером на цукровому заводі.

Пізніше, у 1923 році, на запрошення Шепетівської цукроварні, Овсій переїздить до Шепетівки. З ним їде і Натан. Тут, майбутній письменник навчається у місцевій школі, а після її закінчення поступає до Шепетівської професійно-технічної школи. Ця школа готувала хіміків та технологів для навколишніх цукрових заводів. Натан став учнем хімічного відділення, де був одним із кращих слухачів та приймав активну участь в громадському житті закладу.

Саме в цей час у нього проявляється схильність до літератури. Був редактором шкільної газети, де публікує свої перші вірші, очолював літературну студію. Згодом в Шепетівській окружній газеті «Шлях Жовтня» з’являється нарис про місцевих цукроварів, який став поштовхом до роботи над першим оповіданням «Дорогами знань».

У 1930 році Натан Самійлович надсилає до редакції київської газети «Пролетарська правда» свій перший твір. У наступному 1931 році, в одному з харківських видавництв виходить перша збірка «Дорогами змагань». Ще через рік — перша збірка поезій «Країна роботи». Однак в подальшому Натан Рибак пише лише оповідання, нариси, новели, романи.

Пізніше письменник вирішує вступити до Київського хіміко-технологічного інституту. І тут Натан Самійлович прекрасний організатор, добре навчається, енергійний. В цей час багато пише, все частіше у часописах можна було побачити його твори. На світ з’являються збірки новел «Історія одного кулемета», «Мужність», «Кут падіння», а також роман «Гармати жерлами на схід». І це лише в 21 рік.

В подальшому Натан Рибак вирішує пов’язати свій життєвий шлях лише з літературою. З’являються романи «Київ» і «Помилка Оноре де Бальзака», який у 1956 році був відзначений Державною премією.

Під час ІІ світової війни переїжджає до Уфи. Тут виходять ще дві збірочки — оповідань «Прапор» і нарисів «Сонце Башкирії». Тоді ж написаний роман «Зброя з нами».

З 1943 року Натан Самійлович у діючій армії, отримує звання майор. Працював військовим кореспондентом. Його фронтові нариси друкувалися в газетах «Красная звєзда», «Правда», «Ізвєстіє», «Радянська Україна». За свою творчу діяльність як військовий кореспондент чоловік був нагороджений орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни І і ІІ ступенів.

Новий етап творчого розвитку Н. Рибака зв’язаний з багаторічною працею над двотомною «Переяславською Радою» і дилогією «Час сподівань і звершень», яка рішенням Радянського Комітету захисту миру удостоєна спеціальної премії в числі кращих творів, що допомагають в боротьбі за мир.

Понад дві тисячі листів одержав письменник від читачів «Переяславської Ради». Роман має аж шість видань в Чехословаччині, обійшов, іноді навіть під іншою назвою, багато країн світу.

Протягом останніх десятиліть бачили Натана Рибака в ряду найактивніших борців за мир на світові арені, він був тривалий час членом Радянського Комітету захисту миру та заступником голови комітету, активно працював на посту першого заступника голови республіканського Комітету захисту миру.

Вересень І978 р став для Натана Самойловича останнім. Він трагічно загинув у автомобільній катастрофі. Похований на Байковому кладовищі.

Письменника немає, а твори живуть, книги залишаються. Вони видавалися у багатьох країнах світу, серед яких, Польща, Угорщина, Румунія, Німеччина, В’єтнам, Китай, Франція, Англія, США, Японія та інших країнах.

Попри прикрі перипетії долі він завжди залишався відданим своїй Україні. Любив, славив і захищав її протягом усього свого життя .

На честь відомого українського письменника в Шепетівці названо вулицю і провулок, які знаходяться у південно-західній частині міста. Його ім’я носить навчально-виховний комплекс № 3 (в народі 7 школа). А на цукровому заводі, про який так багато писав Натан Рибак, встановлено бронзову меморіальну дошку роботи О. П. Скоблікова з написом: «На Шепетівському цукрокомбінаті з 1927 по 1930 роки працював і навчався видатний український письменник лауреат Державної премії СРСР Натан Самійлович Рибак».

Поділитися посиланням: