Дзвін пам’яті пролунав за загиблими «Кіборгами» з Поділля

У понеділок 20 січня 2020 року на території Міністерства оборони України відбулась церемонія вшанування пам’яті бійців-«кіборгів», які загинули під час оборони Донецького аеропорту, а також усіх військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули в цей день у боях на сході України в ході російсько-української війни.

Відзначимо, що п’ять років тому 20 січня 2015 року бойовики підірвали термінал Донецького аеропорту. Тільки цього дня загинуло сорок дев’ять бійців, яких за незламність і нелюдську витримку бойовики обізвали «кіборгами». Загадом же оборона летовища забрала близько сотні життів українців. Наразі 20 січня вважають Днем пам’яті захисників Донецького аеропорту.

У церемонії вшанування взяли участь Президент України Володимир Зеленський, Міністр оборони України Андрій Загороднюк, Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних сил України генерал-полковник Руслан Хомчак та інші вищі посадові особи держави та її збройних сил.

Нагадаємо, що церемоніальний майданчик на території Міноборони був створений для вшанування пам’яті військовослужбовців, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, світовий мир та порядок. Тут розміщується Дзвін Пам’яті та Стела, у якій вмонтовано осколки снарядів. Щоденний поминальний ритуал здійснюється ударами дзвону, залежно від кількості загиблих у цей день. Поряд облаштована Зали пам’яті, у якій на спеціальних подіумах мстяться Книги пам’яті з іменами загиблих.

За сприяння обласної влади, Хмельницького обласного військового комісаріату, а також тих військових частин, де служили загиблі оборонці ДАПу, у церемонії мали змогу взяти участь їх батьки та рідні. Зокрема до церемонії долучилися близькі та рідні старшого лейтенанта Івана Зубкова з Деражні, старшого солдата Руслана Коношенка та капітана Валерія Лізвніського з Кам’янця-Подільського, капітана Володимира Марковського зі Славутського району.

Після того, як відзвучали постріли вгору та звуки Дзвону Пам’яті, учасники події поклали квіти до Стели та відвідали Залу пам’яті. Того ж дня з членами сімей загиблих «кіборгів» зустрівся Міністр оборони Андрій Загроднюк, який вручив їм пам’ятні знаки «Героям оборони ДАП».

— Тих, хто загинув, уже не повернеш, але ми будемо їх пам’ятати та вшановувати доти, поки є Україна, тобто завжди! — наголосив Андрій Загроднюк.

Спілкуючись з очільником оборонного відомства, родичі загиблих військовослужбовців говорили про те, що у багатьох із них залишається ряд не вирішених проблем, про які мала б подбати саме держава. Адже дехто ще й досі не отримав належні їм кошти, а дехто змушений через суд доводити обставини, за яких загинув військовослужбовець. Тож члени сімей загиблих під час зустрічі повідомили про те, що створять об’єднання, яке буде захищати їх інтереси. Натомість Міністр оборони запевнив, що двері його кабінету для членів родин загиблих героїв завжди будуть відкриті і він приділятиме їм стільки часу, скільки буде потрібно.

Також у цей день учасники церемонії долучилися до панахиди, яка відбулася біля стіни пам’яті полеглих за Україну поряд із Михайлівським собором. А також взяли участь у презентації книги-мартирологу зі списком бійців, які загинули при обороні Донецького аеропорту, яка відбулася у національному військово-історичному музеї.

 

Довідково:

ЗУБКОВ Іван Іванович, позивний «Краб» — заступник командира роти вогневої підтримки по роботі з особовим складом 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, старший лейтенант. Народився 1 листопада 1973 року у місті Деражня Хмельницької області.
Учасник Революції гідності на Майдані Незалежності у місті Києві. З листопада 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник оборони Міжнародного аеропорту «Донецьк».
20 січня 2015 року старший лейтенант Зубков прикриваючи відхід підрозділу загинув під завалами в результаті підриву російсько-терористичними угрупованнями другого поверху Міжнародного аеропорту «Донецьк». З того часу, вважався зниклим безвісти. Лише в квітні 2015 року тіло Івана Зубкова було ідентифіковано завдяки експертизі ДНК.
У 2015 році старшому лейтенанту Зубкову Івану Івановичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Похований на кладовищі міста Деражня Хмельницької області. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.

КОНОШЕНКО Руслан Сергійович (23 лютого 1983 — 21 січня 2015) — старший солдат, номер обслуги, 81-та окрема аеромобільна бригада — 90-й окремий аеромобільний батальйон, псевдо «Позитивний поет».
Працював і проживав з родиною в Кам’янці-Подільському.
Мобілізований у вересні 2014-го. Перед самим виїздом до ДАПу виміняв свій АКМ у вояка з іншої роти на кулемет «ПКМ». 17 січня 2015-го вогнем з кулемета примусив замовкнути ворожий «Утьос», прикривши евакуацію 17 поранених.
Після підриву терористами нового терміналу 20 січня виходив на зв’язок із родиною. 21 січня зник безвісти під час оборони Донецького аеропорту. Полонений, зв’язок із ним обірвався. Побратими казали, що терорист «Моторола» призначив за його голову нагороду. Розстріляний терористами.
Впізнаний за експертизою ДНК. Похований 16 квітня 2015-го в місті Кам’янець-Подільський, у останню дорогу люди проводжали на колінах.
Без Руслана залишилися мама, дружина Людмила, двоє синів та донька.

ЛІЗВІНСЬКИЙ Валерій Іванович — капітан Збройних сил України. Офіцер запасу, військовий інженер, саперна справа. Брав участь у миротворчих операціях. Мобілізований у вересні 2014-го. Помічник командира батальйону з оперативного забезпечення, 81-ша окрема аеромобільна бригада — 122-й окремий аеромобільний батальйон. З листопада служив в Костянтинівці, 6 січня 2015-го відбув на ротацію в Донецький аеропорт.
16 січня пережив хімічну атаку. 19 січня 2015-го загинув під час оборони Донецького аеропорту. Після вибуху та завалів у новому терміналі аеропорту доля Лізвінського була невідома.
Тіло доставили додому лише через місяць. Похований в Кам’янці-Подільському 22 лютого 2015-го на Алеї слави міського кладовища. Без Валерія залишилася дружина Майя.

МАРКОВСЬКИЙ Володимир Геннадійович — капітан Збройних сил України. Командир роти, 95-та окрема аеромобільна бригада.
2009 року закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, спеціальність «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів».
20 січня 2015-го загинув під час просування на допомогу захисникам Донецького аеропорту. Коли двоє розвідників підірвались на фугасі, Володимир із підлеглими тягнув їх до машини. У цей час поряд розірвався снаряд. Весь удар від вибухової хвилі прийшовся на Володимира та ще одного бійця — Костянтина. Капітан Марковський прикрив його собою, врятувавши життя.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Без єдиного сина залишилася мама. Похований в Улашанівці Славутського району Хмельницької області.

Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці