80 днів на нулі: історія нацгвардійця «Цигана» з Шепетівщини, який вистояв і повернувся
Майже 80 днів на передовій під постійними обстрілами, дронами та штурмами ворога — такою стала реальність для нацгвардійця з Нетішина Шепетівського району на позивний «Циган». Разом із побратимами він тримав оборону на Покровському напрямку Донеччини, жив у напівзруйнованій хатині та щодня ризикував життям, аби вистояти.
Свій позивний, розповідає боєць, отримав від побратимів, так і закріпилося. Для нього війна почалася 26 лютого 2022 року. Каже, що найважче на службі зберегти життя.
«У наш час головне — вистояти і вижити», — говорить гвардієць.
Воював на Покровському напрямку на Донеччині. На фронті провів три з половиною місяці, з них майже 80 днів безпосередньо «на нулі». Згадує стару хатину, яка стала їхньою позицією.
«Коли я туди зайшов ще були вікна, дах, огорожа. А коли виходили нічого не залишилося», — пригадує військовий.
Перший тиждень був найважчим, уперше зайшли на позицію, ще без досвіду. Ворог постійно накривав мінометами. Вночі спускалися в підвал, удень тримали оборону. Чергували по двоє. Одного разу в підвал влучили два FPV-дрони.
«Значить, нас виявили, й били вже прицільно», — каже «Циган».
Оборону тримали на 360 градусів. За приблизно 200 метрів у розбитій будівлі перебував ворожий взвод.
«Це був візуальний контроль, ти їх бачиш, вони — тебе», — пояснює боєць.
Штурми відбувалися по-різному: інколи по кілька разів на день, інколи тиша на тиждень. Ворог застосовував різні тактики, але позиції вдалося втримати. У боях «Циган» користувався гвинтівкою UAR-15 українського виробництва.
«За 80 днів жодного разу не підвела. Якісна зброя», — підкреслює нацгвардієць.
Вихід із позиції тривав вісім днів. Через велику кількість дронів доводилося годинами чекати в посадках, щоб пройти відкриті ділянки. Після того, як їх виявив ворожий «Мавік», почався масований обстріл — міномети, артилерія, дрони. Попереду було ще 35 кілометрів шляху.
Під час служби боєць отримав контузію та пошкодження барабанної перетинки. Спочатку не чув на ліве вухо, але після реабілітації слух відновили.
«Зараз усе добре. Лікарі спрацювали професійно», — каже військовослужбовець.
Найсильнішою стороною українських військових «Циган» називає побратимів і підтримку тилу.
«Волонтери, дружина, дитина це найбільша підтримка», — наголошує захисник.
Його головною мотивацією було повернутися додому.
«У мене є дружина і дворічний син. Я поставив собі мету вийти з позиції й повернутися до нього. Якщо ти не хочеш жити, тебе там швидко накриє», — зізнається боєць.
На запитання про відчуття після виконаної роботи відповідає стримано:
«Це робота. Але є й гордість, що втримав оборону і врятував не одне життя».
Повну історію нацгвардійця Цигана — про витримку, відповідальність і сильне бажання жити та бути поруч із рідними дивіть у інтерв’ю.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь