Освідчення військового погодилася прикрити пресслужба
Три роки у війську, півтора з них — у пеклі. Кирило — танкіст 92 ОМБр, йому — 21. Але те, що встиг побачити та відчути вистачить на цілу книгу. Про один із боїв згадує з особливими емоціями.
— Виїхали на бойове завдання. Мета — «розібрати» два будинки з піхотою противника прямим наведенням. До цілі —100 метрів. Відпрацювали успішно, доповідь. Отримали наказ повертатись. Розвертаємо машину, а вона не їде. Заклинило. Все. Ані стріляти, ані рушити не можемо. Навіть люк не зміг відкрити. У такі моменти, як показує практика, головне — зібратися з думками і чітко діяти. З танку завдяки побратимам, вибрався і вже під обстрілом екіпаж виходив із зони ураження. Як потім дізнались: в нашу машину орки кидали гранату з дрона, але в них щось пішло не так. А ми — живі. Саме після таких ситуацій розумієш цінність життя і хочеться бути ближче до коханої людини. Тоді і вирішив, що час освідчитись!
Кохана Кирила потрапила до війська напередодні повномасштабного вторгнення. Вона — медик в іншому підрозділі. Але не помітити її він не міг: очі, голос, посмішка. Одним словом — любов з першого погляду. А от Олександра не одразу відповіла на почуття козака.
«Не мій типаж», — казала вона Кирилу, але дружньому спілкуванню це не заважало.
Втім, парубок не здавався. Танкісти хлопці наполегливі. І через деякий час їхні серця вже «тьохкали» в унісон. І хоч романтичних побачень під час війни бракує, спілкування телефоном, переживання один за одного, підтримка — неабияк зближують. Романтик та прагматик вже кілька місяців разом, як пара. Кирило вирішив освідчитись своїй другій половинці саме у День її народження.
— Зараз усі ми на війні. Чекати відпустки — довго. Тож я вирішив попросити дівчат пресслужби бригади та своїх побратимів про допомогу. Перші вивозять Сашу та її посестру на «фотосесію» під назвою «Весна іде красу несе: підіймаємо бойовий дух захисників!», а другі забезпечують мені лицарського «коня», тобто танк, на якому я і приїду та освідчусь. Про розмір каблучки, улюблені квіти і ставлення коханої до подібної ситуації вже знав, тож був упевнений. Але! Так як я хвилювався — не передати словами. Руки трусилися, слова плуталися, хоча готувався — писав промову… Та все вийшло. Вона, звісно, не очікувала, була у процесі позування — під танком, ніби, ремонтує його. До речі, у КДСі — спецодязі для ремонту, незвичайно виглядала. Це було теж передбачено — своєрідна посвята у нашу танкову родину. Отже, я підійшов. Спочатку із Днем народження привітав, а потім став на коліно та освідчився. Вона дуже швидко відповіла: «Так!». Емоції найприємніші. Навіть погода допомогла — яскраве сонце, спів пташок. Наче і війни нема. Щиро вдячний командуванню бригади побратимам і посестрам, котрі допомогли зробити цей важливий крок.
У розмові Кирило зізнавався, що вагався з освідченням, адже у їхньому з коханою віці про одруження, створення родини думати зарано. Втім, на війні сучасна молодь швидко дорослішає, переживаючи стільки, що цінність кожної миті стає надзвичайно дорогою. Тож перший крок вони зробили.
«Нехай доля буде прихильною до наших незламних. Так хочеться пофоткати їхнє весілля та малечу. Будьте щасливі, Кирило та Олександра», — зазначає пресслужба 92-ї ОМБр.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь