Парамедикиня з Хмельницького, яка перебувала на «Азовсталі», знаходиться у полоні

«Не мовчати» — слова, які сказала своїй дочці Катерині парамедикиня з «Азовсталі», хмельничанка Тетяна Васильченко, коли зателефонувала з полону. Разом із бійцями полку «Азов» Тетяна вийшла з території заводу 17 травня й опинилась в полоні, в тимчасово окупованій Оленівці. Її сестра Наталія Васильченко розповіла Суспільному — 24 травня впізнала Тетяну серед полонених на відео одного з російських каналів. Зараз родина робить все можливе для того, аби витягти жінку з полону.

Шепетівка   Дошка оголошень   Місцева реклама

«Ваші молитви врятували наш екіпаж» — смс-повідомлення, яке написала родині Тетяна Васильченко, коли разом з бійцями змінювали позиції та переходили вже на завод «Азовсталь» в Маріуполі.

Жінці — 50 років, працювала бухгалтером, але перед початком повномасштабного вторгнення пройшла вишкіл і увійшла до добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», розповідає її дочка Катерина Бас:

— Вони дійсно знаходяться в польових умовах, їх залишають без води. Там настільки бутафорія розвинута, що це як справжня рана. Хто проходить той вишкіл і приймає рішення залишитись — це найкращі медики, які можуть бути.

23 лютого Тетяна відбула на позиції поблизу Маріуполя.

— Ніяких подробиць, звісно, вона не розповідала. Тому, що це зв’язок. Розповідала: «Тримаємось, пити є, їсти є». В неї був день народження 30 квітня. Хлопці навіть дістали для неї тюльпанів і подарували, — говорить дочка полоненої.

16 травня, розповідає сестра полоненої Наталія, жінка телефонувала з позиції й заспокоювала родину — все буде в порядку і потрібно вірити в краще.

— Вже коли з нею спілкувались, з Тетяною, і коли до неї телефонували, то розуміли, що там відбувається щось не те. Зростає напруженість, зростає кількість обстрілів. Вона сама казала: «Там відбувається щось не те», — розповіла сестра полоненої.

17 травня з новин рідні почули — українські військові виходять з «Азовсталі».

Шепетівка   Дошка оголошень   Місцева реклама

— Шок був надзвичайний. Страх якийсь, переживання. Почала перевіряти всі-всі, які є, соцмережі, пабліки і тому подібне, шукаючи відео. Я перше побачила відео виходу з «Азовсталі». І це від 17 травня до 24 травня — перегляд тих сотень різних відео, це досить важко було, — каже Наталія.

24 травня на одному з відео Тетяну все-таки знайшли.

— Я натрапила на добірку відео жінок з «Азовсталі» з досить-таки саркастичним підписом. Я переглядаю і дивлюся — стоїть Танюшка позаду шеренги і її відводять в сторону в капюшоні. Шок такий і радість, що таки вона є, жива і далі вже можна щось шукати, — говорить сестра полоненої.

8 червня Тетяна зателефонувала з російського полону дочці.

— Вона передала інформацію для свого керівництва, що все в порядку, всі живі. Всі 300-ті, поранені, але легкі. Сказала, що утримують більш-менш нормально і що з голоду не помруть. Я поставила їй чітке питання: «Мамо, що нам робити — мовчати чи кричати?». Тому, що важливо розуміти, що потрібно робити, аби не нашкодити. Вона мені дала чітку відповідь: «Не мовчати», — каже донька полоненої Катерина.

Зараз родина, виконуючи прохання парамедикині Тетяни Васильченко, хоче надати її та історіям інших полонених розголосу — аби швидше повернути всіх додому.

Поділитися посиланням: