Мешканка Шепетівщини стала переможницею конкурсу «Гранд Коронація слова»
Мешканка Шепетівського району Олена Іськова-Миклащук цьогоріч перемогла в конкурсі «Гранд Коронація слова». За освітою пані Олена — філолог, працює вчителем і завучем з НВР у Вербовецькій ЗОШ І-ІІ ступнів. Вона отримала нагороду за добірки «Брат» і «Покривання коси» у номінації «Пісенна лірика».
«Гранд Коронація слова» — це конкурс, який заснували в рамках «Коронації слова» Тетяна та Юрій Логуші. В конкурсі змагаються переможці — лауреати перших премій у номінаціях «Романи», «П’єси», «Кіносценарії» та «Проза для дітей». Також декілька років тому жінка увійшла до 5-ки кращих поетів України.
Пані Олено, вітаю вас із перемогою! А тому не можу одразу не запитати: які відчуття з цього приводу?
— Звісно, я — щаслива. Але цю перемогу сприйняла спокійно, на відмінну від тієї, яку здобула в 2017 році. Це пов’язано з тим, що то була жива зустріч, червона доріжка, емоції, друзі, знайомства, онлайн трішки не так.
А чи підтримував вас хтось під час конкурсу?
— Взагалі, була в дорозі, дивилася з телефону і відкрила на своїй номінації. Мені пощастило, тому що я побачила саме мить моєї нагороди.
Як думаєте, що дала вам перемога у цьому конкурсі?
— Будь-яка перемога дає віру у власні сили. Я дуже сподіваюся, що мої пісенні тексти зазвучать. Поезія — це чудово, та пісня — вона більш жива. Якщо вона припадає до душі слухачам, то це — вже успіх.
Враховуючи ваш досвід, ви хотіли б спробувати себе і в інших номінаціях «Коронації слова»?
— Так, найголовніша мрія була в 2000-му році, коли з’явилася «Коронація слова». Я ще в школі навчалася і мріяла про те, що все-таки колись напишу роман і подамся на цей конкурс. До роману ще не доросла, але менші номінації вже подолала. Наприклад, вторік здобула перемогу на дитячій коронації — це була підліткова поема «Тато». Цього року подавала на номінацію «Теrrа інклюзія» мета конкурсної номінації — популяризація принципів рівності, поваги до прав людини). Моє оповідання-урок не здобуло перемоги, але воно потрапило до збірки, яка незабаром побачить світ.
Мабуть я лише щойно відійшла від приємного шоку і відчула всю радість перемоги
Що хотіли б порадити наступним учасникам конкурсу?
— Не боятися, вірити у власні сили, тому що дуже багато чула закидів щодо цього конкурсу, як щодо будь-якого конкурсу. Те, що, наприклад, не все прозоро. Я була в журі у 2018 році, як володар першої премії, журила конкурс. І всі твори подали анонімно, ми не бачила авторів, тому раджу спробувати. Як і у будь-якому конкурсі, є суб’єктивна думка, але спробувати все-таки варто.
Чи є у вас вже плани на ваше письменницьке майбутнє?
— Так, я мрію написати роман. У малій прозі я подавалася минулого року, здобула 2-ге місце в конкурсі ім. Івана Чендея на Закарпатті. Це була для мене значна перемога. Також я потрапила в число лауреатів премії малої прози ім. В. Портяка. Там теж сильний відбір і також читала збірку оповідань. Поки я реалізовую себе в жанрі малої прози.
А якими взагалі ви бачите своїх читачів? Що для вас означає вираз «ідеальний читач»?
— Я думаю, що його не існує, тому що комусь подобаються жахи, комусь любовні романи, а хтось полюбляє детективи. Тому, мабуть, ідеального читача не буде. Мені особисто завжди подобалися твори, які спонукали думати і викликали певні емоції. Виходить, що я пишу щось подібне.
З чого складається робота письменниці? Оскільки існує багато думок, що письменники не працюють, а прокидаються опівдні, чекають на музу, а потім пишуть годинку на день.
— Ну, взагалі я не пам’ятаю, хто з наших великих письменників сказав, що, навпаки, «муза сидить десь в підвалі, вона така ледача, взагалі не хоче нічого, її треба витягти звідти і заставити щось робити». Я вважаю, що поезії це не стосується, тому що віршовані рядки приходять у будь-який момент. В мене це могло бути по дорозі на роботу, в будь-якому місці. Могла навіть їхати в маршрутці і в мене зринав цілий вірш, а головне, що вони мені приходять повністю. Важливо записати їх, інколи я забуваю, і вже пізніше, я не те що не відтворюю, я навіть не згадаю, що це була за поезія. Робота прозаїка — вона значно складніша, захоплююсь цими людьми. Вони знаходять у собі сили, відривають свій час від сім’ї, можливо, від сну — це робота. Багато моїх знайомих прокидаються доки ще всі домашні сплять, тому що для них важлива тиша. Дехто пише вночі. Це все справді — робота, це — зусилля і головне тут — подолати свою лінь. Поезія не приходить за кілька хвилин — це титанічна праця, яка інколи триває роками.
Мені особисто завжди подобалось твори, які спонукали думати і викликали певні емоції. Виходить, що я пишу щось подібне
Ваші поради письменникам-початківцям.
— Перша порада — читати. Читати чим більше, тим краще. Брати обов’язково якісну літературу. До якісної віднесла б класиків, тому що їхні твори перевірені часом. Багато є зараз в мережі літератури, але якщо людина не має досвіду, не завжди можуть відрізнити якісну від другосортної. Тому, все-таки, намагатися читати класичну літературу. Друга порада — писати. Відразу шедеври не напишуться. Лише з часом прийде вміння писати. Третя порада — дослухатися. Знаю дуже багато людей, які вважають, що вони геніальні і будь-яке виправлення не визнають. Якщо людина запитала мою думку, то в приватному повідомленні можу сказати, що не правильно поставлений наголос і саме він ламає вірш. Та багато хто це сприймає вороже, за принципом: «Я ж художник, я так бачу», — тому дослухатися до порад це — важливо. Сама дослухаюся до порад і вдячна тим, хто свого часу мені підказував. Це багато вартує.
Дякую вам, пані Олено, за цю цікаву розмову. Хочеться побажати вам натхнення у подальшій творчій діяльності.
— Дякую!
Перемагає той(та), хто йде до кінця