Відомі музиканти вшанували захисників «Крука» та «Генерала» з Шепетівки
У четвер, 29 травня, в Міському будинку культури Шепетівки відбувся «Вечір пам’яті», присвячений Кучеруку В’ячеславу та Михальчуку Костянтину — шепетівчанам, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.
Захід зібрав рідних, побратимів, друзів загиблих, а також усіх небайдужих мешканців громади, які прийшли вшанувати полеглих героїв.
Пам’ять, що звучить у музиці
Це був не просто вечір спогадів — це був глибокий мистецький і духовний акт пам’яті, в якому музика, слово і тиша зливалися в одне ціле. На сцені виступили бандурист, рок музикант, автор близько 400 музичних творів Василь Лютий та лідерка гурту «Телері» Леся Рой, які приїхали з Києва, лірник Андрій Ляшук та бандурист Назар Волощук з Рівного, наш земляк фольклорист Валерій Гладунець, родом із Серединець.
Їхні пісні лунали як живий зв’язок поколінь, як голос предків і нащадків, що об’єднується навколо пам’яті про сучасних героїв.
Обидва герої творили історію
Під час заходу розповідали про життєвий шлях В’ячеслава Кучерука та Костянтина Михальчука, які загинули у різний час, але в єдиній боротьбі — за свободу України. Пролунали спогади від родин, побратимів і викладачів, які добре пам’ятають хлопців ще з мирного життя.
В’ячеслав Кучерук на позивний «Крук» — заступник командира групи 1 ескадрону Інтернаціонального легіону головного управління розвідки Міністерства оборони України, який загинув, виборюючи незалежність і цілісність України. Він приєднався до когорти тих героїв, які упродовж віків виборювали собі право вільно жити і трудитись на рідній землі. В’ячеслав був з тих для кого не тільки на вустах, а й у серці відлунювало кожне слово нашого Державного Гімну, як символу багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність… В’ячеслав Кучерук був прикладом сили, мужності, патріотизму, відданості, героїзму. Славко був з тих, хто знав, що таке справжнє бойове братерство, як жартують, втрачають та живуть на передовій. Він знав, що таке кохання і самотність, і небезпечні моменти життя. На свої очі бачив реальні історії з передової без пафосу та романтики. Він сам був творцем своєї біографії.
4 квітня 2025 року в бою поблизу населеного пункту Малі Щербаки на Запорізькому напрямку В’ячеслав Вікторович Кучерук Завершив свій шлях захисника України…
Під час останнього бою завдяки діям його групи було знищено близько десяти окупантів на ворожому опорному пункті. На жаль, ціною життя націоналіста.
«Крук» до кінця виконав дану клятву:
«… хай знайду я смерть солодку, смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі, відвічна Україно, могутня і соборна».
В’ячеслав був з тієї когорти, хто ніколи не корився ворогові і не впав духом, роками ніс тяжкий хрест боротьби, не зрадив, вистояв, і загинув, навіки залишившись безсмертним!
Крук заповів рідним розвіяти його прах над Говерлою:
«Нехай в Тобі (Україні) відроджуся, славою Твоєю опромінюся, бо Ти, все життя моє, бо Ти, все моє щастя».
Про день, коли загинув Славко Кучерук, розповіла його дружина Ірина:
«У п’ятницю 4 квітня я проводила перший урок у 5-А класі, темою якого була казка Нечуя-Левицького «Запорожці». Ми з дітками обговорювали і аналізували запорожців. Їхню звитяжну боротьбу за українську землю. А о 10-й, після другого уроку, командир повідомив мене про загибель Славка на Запорізькому напрямку».
Ірина Кучерук попросила присутніх запам’ятати наших хлопців козаками, які ніколи не падали духом і не хотіли коритися ворогові. Несли хрест боротьби, не зрадили, вистояли і загинули, навіки залишившись безсмертними!
Костянтин Михальчук — родом із Шепетівки. Народився 19 грудня 1989 року. Навчався в НВК № 3. Ще зі шкільних років займався бойовим самбо. Згодом брав участь в численних чемпіонатах.
Вже після закінчення 9 класу, вступив до ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Пізніше Костянтин закінчив Національний університет біоресурсів та природокористування України за спеціальністю конструювання та дизайн машин та обладнання у сільському та лісовому господарстві.
Також у 2022 році вступив до Луганського Національного університету на заочну форму навчання за напрямом підготовки Практична психологія та соціальна педагогіка та у 2024 році здобув ступінь магістра.
Він добровільно став на захист України у 2014 році в складі 95 ОШБр. Вже з 2015 року став до лав Хмельницького полку ССО. Військовий пройшов шлях від розвідника до командира групи. Одним з перших пройшов Q-курс спецпризначенця. Перебував на посаді інженера загону, лейтенант.
Після демобілізації Костянтин Михальчук був обраний депутатом Шепетівської міської ради. Був засновником та очолював громадську організацію «Шепетівська спілка учасників бойових дій в зоні АТО».
За плечима Костянтин Михальчук мав чимало військового досвіду. Ніс службу у найгарячіших точках країни — Донеччина, Харківщина, Запорізька область.
У 2022 році обороняв від ворога Київ, за що отримав орден. На полі бою захисник врятував життя багатьох побратимів, ризикуючи власним.
Костянтин Михальчук загинув у боях 27 травня 2024 року. Це сталося на Харківщині. Його поховали в Хмельницькому, на Алеї слави в Раковому. Днями президент присвоїв йому звання героя України.
Їхні історії зворушили зал до сліз, а хвилина мовчання, яку перервала лише самотня мелодія ліри, бандури, гітари стала кульмінаційним моментом події.
Коли ми згадуємо і говоримо вголос про тих, кого втратили, — ми не даємо їм зникнути з нашої історії. Вони залишаються з нами у словах, у піснях, у наших справах. Цей вечір став світлим нагадуванням про ціну свободи і про те, що справжня пам’ять — жива, коли її плекають спільно.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь