До останнього подиху виборював життя: Шепетівка попрощалася із мужнім воїном, оператором БпЛА
8 липня Шепетівська громада попрощалася із мужнім захисником України, який повернувся до рідного дому «на щиті».
Ярослав Людвигович Вітвіцький народився 27 жовтня 1996 року в місті Шепетівці. Він зростав у великій, дружній родині. Батько Людвиг Михайлович та мати Валентина Михайлівна виховали п’ятьох дітей, змалечку прищеплюючи їм цінності взаємоповаги та міцної родинної підтримки. Ярослав виріс надзвичайно добрим, товариським і чуйним хлопцем, готовим завжди прийти на допомогу.
Дошкільні роки Ярослав провів у дитячому садку «Перлинка». Згодом він пішов до першого класу НВК № 3, а пізніше навчався у Шепетівській школі-пансіоні. Ярослав був талановитим та обдарованим юнаком, палко любив мистецтво: навчався у музичній школі, грав на сцені зразкового театру «Арлекіно» та виступав у складі хореографічного ансамблю «Овація». Після здобуття середньої освіти закінчив Шепетівський професійний ліцей, де опанував професію електрика.
Покликання захищати рідну землю виявилося сильнішим. У 2016 році Ярослав підписав контракт і став на захист України в зоні проведення АТО, виконуючи бойові завдання у Станиці Луганській. Після завершення контракту повернувся до цивільного життя, переїхав до Києва, де наполегливо працював і будував плани. Однак у 2021 році він прийняв свідоме рішення знову повернутися до військової справи. Повномасштабне вторгнення 2022 року Ярослав зустрів у повній бойовій готовності та без вагань прийняв удар окупантів.
«Невимовним болем для нього стала смерть старшого брата Михайла, який також мужньо захищав Україну, але чиє серце зупинилося через підірване на фронті здоров’я. Ярослав важко переживав цю втрату, яка водночас подвоїла його рішучість боротися далі — тепер уже за двох. За час запеклих боїв воїн дістав чотири поранення, але кожного разу демонстрував залізну волю і повертався у стрій до побратимів», — розповіли у Шепетівській міській раді.
Попри суворі будні війни, у житті Ярослава розквітло велике кохання. У 2023 році він пов’язав свою долю з коханою Аліною, яка стала йому надійною опорою. Найбільшим щастям для подружжя став синочок Еміль, якому зараз лише півтора роки.
На фронті Ярослав був універсальним, чесним і безстрашним воїном. Спочатку виконував обов’язки водія-електрика, а згодом опанував спеціальність оператора БпЛА. На початку травня 2026 року під час виконання надскладного бойового завдання Ярослав отримав фатально важке поранення. Попри жахливі термічні ураження та 78 % опіків тіла, він відчайдушно боровся за життя.
За порятунок Героя розпочалася запекла битва — спочатку у шпиталях Харкова та Києва, а згодом у спеціалізованому опіковому центрі в місті Дортмунд (Німеччина). Німецькі лікарі виборювали кожен його подих, а рідні молилися про диво.
Проте ушкодження виявилися надто важкими — 23 червня серце Ярослава зупинилося.
Йому назавжди залишиться 29…
Ярослав Вітвіцький обрав шлях воїна і патріота. Наш Герой воював заради світлого та мирного майбутнього, заради своєї родини та сина, щоб той зростав на вільній українській землі.
Герої не вмирають!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь