Був люблячим батьком, залишив по собі сина: на Шепетівщині віддали останню шану захиснику
Сьогодні, 27 серпня, Славутська громада знову зібралася у скорботі, щоб віддати останню шану мужньому захиснику України, нашому земляку — Макарову Володимиру Вікторовичу. Герою, який поклав своє життя за свободу та незалежність нашої держави, за те, щоб кожен із нас мав право жити під мирним небом.
Володимир Макаров народився 23 березня 1981 року у місті Славуті. Навчався у школі № 1 у період із 1987 по 1998 рік. Після школи здобув професію електрозварника у середньому професійно-технічному училищі № 23 міста Нетішина. Свою справу він виконував сумлінно, з любов’ю та відповідальністю, адже вмів працювати руками й завжди прагнув робити все якісно.
З 2000 по 2006 рік працював слюсарем із виконання зварювальних робіт, а згодом — на різних роботах, аби забезпечити сім’ю та дати їй усе необхідне. Він не боявся труднощів, завжди брався до роботи й чесно виконував свій обов’язок.
У 2023 році був офіційно працевлаштований охоронцем у фірмі «Термінал Славута Центр», де його колеги цінували за відповідальність, порядність та людяність.
14 лютого 2025 року Володимира мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у військовій частині А2573 на посаді електрозварника відділення бронетанкової техніки. Згодом, під час виконання бойових завдань, перебував в оперативному підпорядкуванні командира 1-го стрілецького батальйону та воював безпосередньо в районі ведення бойових дій.
22 серпня 2025 року, виконуючи бойове завдання у районі населеного пункту Бологівка Куп’янського району Харківської області, солдат Макаров Володимир Вікторович загинув від поранень, несумісних із життям. Його серце зупинилося на бойовому посту, у вірності військовій присязі та любові до рідної землі. Він віддав найдорожче — своє життя — заради майбутнього України, заради того, щоб ми з вами могли жити під мирним небом.
Володимир був люблячим батьком, залишив по собі сина Кирила. Також у нього залишилися мама, сестра, брат та племінники, для яких він завжди був опорою та підтримкою.
Він був чесним, добрим і працьовитим чоловіком, який завжди допомагав іншим, цінував сім’ю та рідний дім. Любив спокійне життя і ніколи не боявся роботи. Його відвага, мужність і відданість назавжди залишаться прикладом для рідних, друзів та всіх, хто його знав.
Ми назавжди збережемо пам’ять про Володимира. І нехай ця пам’ять буде для нас нагадуванням, що свобода й мир здобуваються дорогою ціною — життями найкращих синів та дочок України.
Вічна пам’ять та слава українському Воїну!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь