Славутчанину не вдалося позбавити брата права на спільну квартиру

Хмельницький апеляційний суд залишив без змін рішення Славутського міськрайонного суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відхиливши апеляційну скаргу позивача.

Як повідомила пресслужба Хмельницького апеляційного суду, з позовом до суду звернувся житель м. Славути: просив визнати рідного брата таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, у зв’язку з його відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин. Він пояснив, що після смерті матері у 2016 році брат переїхав до своєї співмешканки на Шепетівщину і з того часу в квартирі не живе та не бере участі в її утриманні.

Славутський міськрайонний суд у задоволенні позову відмовив. Позивач оскаржив рішення до апеляційного суду з проханням його скасувати, а позов — задовольнити. Серед іншого зазначив, що неприязні стосунки з братом — це не поважна причина його відсутності у спірному житлі. Той не проявляє інтерес до квартири, про що свідчить й значний борг за її утримання, який погасила донька позивача.

Відповідач у відзиві пояснив, що після смерті матері вони з братом сварилися, той виганяв його з квартири, змінив замки, не впускав до помешкання. Щоб зібрати гроші для погашення заборгованості за комунальні послуги, він їздив закордон на заробітки. Коли повернувся, племінниця до квартири його не впустила, змінила двері і замок, ключів не дала. Каже, його не було в помешканні з поважної причини, тому він не втратив право ним користуватися.

На думку апеляційного суду, відмовляючи у позові, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що чоловік був відсутній у спірній квартирі понад шість місяців з поважних причин, позаяк сторони мають неприязні стосунки, і позивач чинив перешкоди у користуванні цим житлом.

Суд зауважує, що відповідач проживає у селі Шепетівського району в будинку сестри своєї співмешканки, при цьому зареєстрований у квартирі, де вони з братом і матір’ю жили з 1987 року. У 2020 році він двічі виїжджав закордон, а після повернення у грудні звернувся до поліції з повідомленням про перешкоди у користуванні житлом.

«Факт проживання відповідача на час вирішення спору в с. Улашанівка в будинку сестри його співмешканки не свідчить, що вказаний житловий будинок, щодо якого він не володіє жодним правом, є його постійним житлом. Суд першої інстанції правильно констатував, що позивач час від часу повертався в спірну квартиру, проте донька позивача його не впускала, що підтверджується також повідомленнями підрозділу Нацполіції, показаннями свідка (…), що підтверджує його інтерес до цієї квартири та намір відноситися до неї як до власного житла», — зазначає колегія суддів апеляційного суду.

ХАС констатує:

«З врахуванням того, що спірна квартира — єдине житло відповідача, з яким у нього достатні та триваючі зв’язки, визнання його таким, що втратив право користування цим житлом, завдасть непоправної істотної шкоди його інтересам і призведе до порушення його права на житло».

З повним текстом постанови апеляційного суду можна ознайомитися у ЄДРСР.

Поділитися посиланням: