Куди з єврейського кладовища у Шепетівці зникла нова брама

Нещодавно довкола одного з найстаріших цвинтарів у Шепетівці благодійна організація встановила новий паркан та браму. По завершені робіт біля входу меценати розмістили невеличку інформаційну дошку, де вказали хто і за чий кошт зробив заміну огорожі. Розташований об’єкт у районі «Верховини» неподалік річки Гуски.

Історія оновлення цієї огорожі розпочалася ще минулоріч, коли на адресу виконавчого комітету надійшло звернення від благодійників з ініціативою.

Ініціювали та оплатили зазначені роботи Товариство зі збереження і захисту єврейських кладовищ у Європі за сприяння Федеративної Республіки Німеччини. Роботи організація виконала та у листопаді ось що написала про них:

«Із гордістю повідомляємо, що в Україні огороджено Нове єврейське кладовище (New Jewish Cemetery) у Шепетівці. Це місце є одним із найбільших, з поміж тих, які ми огороджували з точки зору збережених надгробних плит. Тут близько 2000 ще вцілілих. Цвинтар все ще працював після Другої світової війни. Під час опитувальної експедиції на місці ми з’ясували, що найстаріший надгробний камінь датовано 1890 роком, а найновіший — 1994-им».

Але не довго нова огорожа простояла цілою, у грудні зникла її частина — дві хвіртки та вхідна брама.

З цього приводу від громадськості надійшло звернення у поліцію, де наразі проводять перевірку, аби з’ясувати, куди з єврейського кладовища зникла нова брама.

Відомо, що зазначена організація у 2021-му огородила старий єврейський цвинтар і в сусідньому із Шепетівкою селі Судилкові.

«Чудове Судилківське єврейське кладовище в Україні, яке ми огородили у 2021 році після нашої опитування European Commission у 2019 році. Місце має довжину периметра 484 метри та 160 надгробних плит, найстаріша з яких датується 1879 роком», — повідомили благодійники.

Історія єврейського цвинтаря у Шепетівці

З історії міста відомо, що на його території було не одне єврейське кладовище — найстаріше розташовувалося за нинішнім відділом поліції та ще одне — в районі «Верховини». Найбільша єврейська громада у Шепетівці мешкала ще з 18 століття. Відповідно до перепису, в 1939 році єврейське населення становило 3916 осіб. Тут жили рабини-хасиди Шапіро Мордехай бен Мойша (1758–1838), Цадейскіх Шапіро Хас і Шапіро Мойше та помер відомий праведник — Шапіро Пінхас бен Аврум з Корця (1726–1791).

Саме за свідченнями шепетівчан Ребе Пінхас Шапіро з Корця і був похований на зазначеному старому цвинтарі. Після російської революції це кладовище було знищено. Деякі надгробки перенесли на кладовище в районі «Верховини» зі старого, яке розташовувалося за теперішнім відділом поліції.

Зі свідчень доглядачки за похованнями Лідії Дідук, справжня гробниця Пінхаса не була перенесена. У міру зростання Шепетівки місце старого цвинтаря було тепер недалеко від центру міста і використовувалося під поліцейську дільницю та будинок. Коли рабин Габай розпочав досліджувати це питання, він вперше підтвердив, що гробниця знаходиться не біля надгробка. Його організа-ція придбала майно, де був старий цвинтар, і він підтвердив, що могила все ще там. Потім він побудував огель, який став одним із місць, які і до тепер під час свого паломництва відвідують хасиди.

Шепетівка   Дошка оголошень   Місцева реклама

Що пов’язувало цадика Пінхаса Шапіро з Шепетівкою?

Ось як Олександр Кац описує у статті життя Рабе Пінхаса. Він очолював хасидську громаду в місті Корці, яке стало одним із важливих центрів цього руху. А столицею хасидизму вважався Меджибіж, що на Хмельниччині. Також Рабе Пінхас мав тісну дружбу з рабином Яковом-Йосефом з Полонного. Тому Праведник з Корця багато їздив з візитами на Поділля та Волинь.

Через деякий час Пінхас із Корця очолив хасидів міста Славути, а згодом — Острога, найбільшого єврейського осередку на Волині.

В останній рік свого життя — 1791 — Пінхас вирушив з Острога в тривалу подорож на Святу Землю. Він розраховував провести там свої останні дні. Проте його спіткала невдача, адже на самому початку своєї подорожі на Південь він захворів. Вимушений був зупинитися у своїх родичів у Шепетівці, де невдовзі помер.

Виявляється один з його синів — Моше Шапіро (1762–1839) жив у Славуті та був рабином. До того ж у місті він заснував відому єврейську друкарню, яка підготувала нове видання Вавилонського Талмуда.

Поділитися посиланням: