Речниця поліції Хмельниччини Інна Глега: поєднання мужності та жіночності

«Супержінка»… Саме так можна охарактеризувати сильну, вольову жінку, з безліччю захоплень, але водночас ніжну і тендітну. Однією з них є начальниця сектору комунікації ГУНП в Хмельницькій області Інна Глега.

Полісменка — родом із Шепетівщини

Інна народилася у мальовничому смт Гриців, що на Шепетівщині, де виросли та познайомилися її батьки. Вони обоє працювали в авіації. Відтак, свого часу сім’я переїхала до обласного центру — Хмельницького. І хоч дитинство для дівчинки в Грицеві було короткотривалим, все ж саме це місце вона вважає своєю малою батьківщиною.

Кримінальний кодекс — настільна книга школярки

В своєму житті Інна з ранніх літ бачила людей у мундирах, що залишило свій відбиток у свідомості:

— Десь із 14 років я мріяла стати юристом. Для цього поза шкільною програмою вивчала кримінальне право.

Відтак, однією із настільних книг 14-річної школярки став Кримінальний кодекс. У вільний від навчання час вона розбиралася із статтями та відповідальністю за скоєне.

Пізніше знання, які вдалося почерпнути, стали в пригоді при вступі до вишу. Відтак, вона випереджала своїх однолітків у цій царині.

Неабияку роль у виборі професії відіграла і література, яку читала співрозмовниця. Тут детективи, кримінальні романи, серіали на відповідну тематику.

А ще зізнається:

— Мабуть, тоді в мені вирував такий собі юнацький максималізм та бажання зробити цей світ кращим, спокійнішим.

Такої ж думки дотримується і наразі. Втім, говорить, що лише тепер прийшло розуміння, що це не вдасться зробити самотужки:

— Для цього потрібна команда однодумців, яку я і намагаюся побудувати навколо себе.

Служба в поліції

Загалом, на службу в органи внутрішніх справ полісменка потрапила в 1999 році. Перша її посада — інспектор патрульної служби. Далі жінка підіймалася, так би мовити, кар’єрними сходинками. Наразі вона є начальницею сектору комунікації ГУНП в Хмельницькій області.

Інна В’ячеславівна категорично не погоджується із упередженням, що робота в поліції не для жінок. І додає, що жодного разу не пошкодувала про свій вибір.

— Кожен обирає професію, яка йому до душі, залежно від свого характеру, — каже правоохоронниця. — В моєму характері, здебільшого, переважають чоловічі риси.

А ще їй імпонує той факт, що наразі жінки в будь-якій сфері знаходяться нарівні з протилежною статтю. Втім, каже, що не варто це плутати з вихованістю:

— Для мене рівність між чоловіком і жінкою — це не фізична рівність, а рівність у можливості вибору… Інколи чую фразу: «Ви, жінки, боролися за свою рівність, то самі несіть свої важкі сумки». Однак, тут питання не в рівності, а, швидше, у вихованості. Це так само, як подати руку, відчинити двері автівки і так далі.

Непоєднувані захоплення у життя жінки

Попри постійну зайнятість, Інна знаходить час, так би мовити, для душі.

— Якщо людина не може «перемикатися», то вона швидко вигорає як емоційно, так і професійно, — стверджує співрозмовниця.

Отож, наразі захоплень, які кардинально різняться один від одного, в неї чимало. До того ж, щоразу додаються нові. Стверджує: якщо щось припало до душі, то з радістю буде цьому вчитися. І найперше у списку захоплень — читання книг.

Обов’язкова умова — вони мають бути паперовими:

— Люблю відчувати на дотик сторінки, слухати шарудіння, коли їх перегортаєш, та вдихати запах щойно надрукованих книг.

Окрім того, захоплюється рукоділлям: шиє, вишиває, виготовляє цукрові квіти.

Особливе місце в житті жінки займає і кулінарія. Втім, зізнається, що так було далеко не завжди:

— Мені не подобалося, що процес приготування їжі займав кілька годин, а з’їдали страву за кілька хвилин.

Отож, тепер дотримується золотого правила: якщо готувати, то лише смаколики. Відтак, у її меню лише вишукані страви від відомих кухарів. Також опановує приготування нових продуктів. Серед них — восьминіг та інша екзотика.

До слова, рецептами страв ділиться на своїх сторінках у соцмережах, де отримує безліч схвальних відгуків від поціновувачів оригінальних рецептів. Втім, найприємнішим, найбільшим досягненням і навіть визнанням для жінки є те, що за її рецептами готує і мама, яку вона вважає асом кулінарної справи.

Рецептом, який отримав масу схвальних відгуків у соцмережах, Інна поділилася і з читачами «День за днем»:

Шпинатні млинці

Інгредієнти:

  • 100 г шпинату;
  • 500 г молока;
  • 200 г муки;
  • 2 яйця;
  • 2 ст. л. цукру;
  • 2 ст.л. оливкової олії.

Заколотити ріденьке тісто і смажити, як звичайні млинці.
Для начинки — вершковий сир та червона риба, але, загалом, із начинкою можна експериментувати.

До слова, більше рецептів можна знайти в Інстаграмі за хештегом #inessa_cooking.

А ще в скриньці вподобань — танці.

— Ними я розпочала займатися, як-то кажуть, не з-під палки, бо так вирішили мама й тато, а у свідомому віці. Виступи на сцені та участь у різноманітних конкурсах аж ніяк не заважали роботі. Навпаки, додавали більше сил, бо ж емоції давали заряд і вносили яскраві фарби у рутинне життя.

Серед дещо нетипових захоплень для особи жіночої статі — їзда на двоколісному.

— Саме це дозволяє позбутися від зайвої агресії, перемкнути увагу та отримати чергову порцію адреналіну, — каже Інна В’ячеславівна.

Керувати мотоциклом полісменка вчилася теж у свідомому віці. Поставилася до цього аж занадто відповідально.

— Потайки від усіх я пішла на курси професійного мотогонщика, аби навчитися різних трюків, ще навіть не маючи мотоцикла, та зовсім не уявляючи, звідки він у мене візьметься, — пригадує пані Інна. — І саме в цьому захопленні мене підтримав батько, бо саме він потай від мами купив мотоцикл на 8 Березня, знаючи, як я мрію про це.

Родина підтримує всі починання

Інна в своєму житті дуже цінує підтримку, любов та розуміння з боку близьких. Адже без цих складових самореалізація була б неможливою.

— Усе, чого я досягла, це завдяки підтримці батьків. Вони ніколи мене не відмовляли навіть від найнеймовірніших ідей, які приходили в мою голову. І ніколи нічого не забороняли. Хоча тато суворо ставився до оцінок в школі. Казав: «Якщо ти отримала оцінку «добре», а не «відмінно», це все одно що ти отримала «незадовільно», бо це значить, що десь не допрацювала».

Втім, співрозмовниця говорить, що це аж ніяк не впливало на батьківську любов до неї, зате зробило її сильною. Неабияке сприяння з боку батьків Інна відчула й тоді, коли народила донечку. Каже, жодного дня не була у декретній відпустці. І вже через тиждень після пологів прийшла на роботу робити річний звіт.

Наразі домашні звикли, що вона часто перебуває у відрядженнях. Із розумінням ставиться і чоловік. Втім, йому новину про чергову поїздку повідомляє по-особливому:

— Головне, вчасно задобрити кулінарними смаколиками, перш ніж сказати про чергове відрядження. На голодний шлунок такі новини краще не сповіщати.

До слова, донька Інни теж обрала шлях у погонах, щоправда, військових. Цього року вона вступила до КПІ. Відтак, дбатиме про кібербезпеку держави.

Вдома чекають чотирилапі улюбленці

Окрім рідних, вдома жінку дожидають чотирилапі улюбленці. В її оселі є двоє хвостатих, які мало не стрибають на руки, коли бачать, що відчиняються двері. Отож, вона завжди поспішає додому та запевняє: відчуття, що тебе чекають — неймовірне.

— Тварини — це особливі істоти, які люблять тебе, незважаючи ні на що. Їм не важливий ні твій соціальний статус, ні емоційний стан. А ще… вони вміють любити щиро, адже гарний настрій у них з’являється лише від того, що ти повернувся додому.

Один із улюбленців жінки — той-тер’єр на ім’я Леон, який є членом родини вже 6 років.

А цьогоріч 4 липня в сім’ї сталося поповнення: в якості подарунка презентували миленьке кошеня, яке нарекли Феліксом. Втім, яким же було здивування, коли ветеринар сказав, що їх Фелікс зовсім не хлопчик, а звичайнісінька дівчинка. Таким чином з’явилася киця Феліція.

Яка вона, справжня жінка?

Попри всі захоплення та роботу, все ж жінка має залишатися жінкою.

— Мабуть, років із десять тому, я з впевненістю сказала б, що жінка має бути ніжною, тендітною, доглянутою, розповідає Інна. — Однак, наразі додам: вона має бути ще й сильною та незалежною. Вже минули ті часи, коли дівчаток навчали, що головне — вийти вдало заміж. На сьогодні жінка повинна вміти подбати не лише про себе, а й про свою родину.

Мрії, плани та шалені вчинки полісменки

— Я не мрію, а ставлю цілі, — пояснює співрозмовниця. — Бо мрії залишаються нездійсненними. Вони втілюються в життя лише тоді, коли перетворюються на ціль. Тож маю мету на найближче майбутнє: здобути фахову освіту психолога, відвідати Каппадокію — напівпустельний регіон в центральній частині Туреччини, і завершити ремонт у квартирі.

Найбільш шалений вчинок в житті поліціянтки — під час поїздки до Франції наважитися на подорож автостопом всередині країни, не знаючи французької (англійською у тих краях мало хто володів). При цьому, практично без грошей.

Втім, запевняє, що в її житті щось неймовірне може статися в будь-який момент, а мрії, які перетворяться в ціль, в голові теж можуть поселитися раптово. Для цього багато не треба: всього лиш зацікавленість.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці