Полонне будували як ідеальне місто

Полонне будували як ідеальне місто

Здавалося б, що ідеального у нашому місті? Виявляється, його проєктували та будували (будівництво доріг, головних міських споруд, каналізаційних систем та інших переваг цивілізації) відповідає концепції «ідеального міста», що була популярна у період пізнього Середньовіччя та Відродження.

Ідеальне місто — архітектурна і містобудівна ідея створення міста, досить бездоганного в планах безпеки, архітектурного образу, соціального устрою, гармонічно поєднаного з навколишнім середовищем. Закінчивши вирішувати у чому сенс життя, тогочасні філософи починають писати трактати, у яких пропонують найбільш якісні варіації забудови міст, де у містян не виникало б постійного бажання «виїхати в столицю», адже все необхідне уже є.

Полонне будували як ідеальне місто

Художник: Юрій Нікітін

Так, у 1452 році з’являється праця італійського мислителя Леона Батіста Альберті під назвою «Десять книг про зодчество», у якій зазначається, що однією із найголовніших окрас міста повинен бути храм або інші релігійна споруда. Англієць Томас Мор у своєму «бестселері» 1516 року «Утопія» пропонує власне бачення ідеального міста, акцентуючи увагу на важливості добропорядності усіх його жителів. Очевидно, що Полонне мало у своєму розпорядженні обидві вимоги.

Наблизити його до концепції «ідеального міста» вирішив польський архітектор італійського походження Мацей Трапола, якого у ХVІІ ст. запрошує краківський воєвода Станіслав Любомирський. Результатом його діяльності стає серія робіт із укріплення центру міста бастіонним п’ятикутним оборонним валом та фортечними мурами, що були створені за голландською системою. Нові фортифікаційні споруди стали продовженням відомих ще з X ст. оборонних укріплень, що сьогодні відомі під назвою Полонської фортеці. Так, археологічні дослідження 1992–1993 рр. виявили укріплене городище, що знаходилось поблизу сучасної ветеринарної лікарні.

Полонне будували як ідеальне місто

У вересні 2020-го під час зсуву ґрунту у Полонному показалися залишки фортеці

Таким чином, Полонне приєднується до переліку міст, що були спроєктовані або перебудовані на основі досвіду всесвітньо відомих зодчих. Окрім нього, в дусі концепції «ідеального міста» були вирішені такі міста як Жовква, Броди, Станіслав (нині Івано-Франківськ). Усі вони будувалися за архітектурними нормами італійських майстрів, передусім Вінченцо Скамоцці та П’єтро Катанео. Обидва зодчі відзначали необхідність наслідування антропологічної схеми при розбудові міста, за якою місцезнаходження замку відповідало б голові людини, торгові площі — легеням, а міський храм — положенню серця.

Полонне будували як ідеальне місто

Сьогодні оцінити фантазію і майстерність полонських забудовників XV — XVIІ ст. надзвичайно важко, адже їхніми орієнтирами було будівництво комфортних транспортних вузлів, міцних оборонних валів та масштабних торгових площ, які стають все менш помітними з плином часу. І, якщо запросити до нас італійця для розбудови поки що не видається реальним, у нас завжди залишається можливість зберегти те, що уже маємо. Давайте зробимо наше місто ідеальним!

 

Довідково

Місто Полонне відоме ще з часів Київської Русі, але до володінь князів Острозьких воно потрапило лише в 1494 році. Тоді великий литовський князь Олександр Ягелончик передав місто до рук князя Костянтина Івановича Острозького.

Але розквіт міста розпочався лише після того, коли Полонне перейшло у володіння князя Василя-Костянтина Острозького. Князь збудував в місті дерев’яний замок на кам’яних підмурівках. Можливо, якась частина й була з цегли, але опис першої третини XVII століття згадує лише дерев’яні споруди.

На території замку знаходився мурований костел Успіння Пресвятої Діви Марії, його будівництво розпочав ще в 1593 році князь Януш Острозький. Вірогідно костел збудовано на місці дерев’яної церкви. Вже 20 січня 1602 року в костелі відбулося вінчання доньки князя Януша Елеонори з Гієронімом Язловецьким.

Традиційно історики вважають, що костел було збудовано в 1607 році, але, мабуть, це була якась добудова до вже існуючого храму.

Цікаво, що навесні 1603 року власником Полонного став молодший брат Януша — Олександр, який був православного віросповідання і не дуже ладнав зі своїм старшим братом. Але Олександр пробув власником міста недовго — в грудні того ж року у віці 33 років він помер. В останню путь молодшого князя відправляли як раз із Полонного.

Незадовго до смерті князь встиг надати жителям міста привілей, за яким міщани звільнялися від податків на 20 років. Після смерті Олександра місто успадкувала його донька Софія і привнесла його в посагу родині Любомирських.

Микола Бендюк

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppX

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Серед білого дня на Шепетівщині сталася моторошна ДТП
У громаді на Шепетівщині спростували чергову «типову» брехню
Не витримало серце Воїна: у Полонному попрощаються із водієм-санітаром
На Донеччині загинув старший солдат із Шепетівщини
На Хмельниччині пенітенціарна установа має власну 200-річну історію
Церкву-фортецю, якою незаконно користувався священник, повернуть державі

Читайте у цій рубриці



На Хмельниччині пенітенціарна установа має власну 200-річну історію
Історія орденів і медалей в Україні: від княжих часів до незалежності
Нацисти 80 років тому спалили село на Шепетівщині
У цей день народилася одна з перших українок, що стала Праведницею народів світу
У селищі на Хмельниччині телефон з’явився раніше, ніж у російського імператора
На Хмельниччині досліджують колишній маєток відомого містика, алхіміка та ілюміната
FacebookTelegramViberWhatsAppX