Осередки ОУН і УПА діяли на Шепетівщині
Лекцію на тему «Архівні знахідки 2018 року про ОУН і УПА у Північній Хмельниччині» для шепетівських школярів та тих, хто цікавиться історією України, прочитав 14 грудня Володимир Ковальчук, кандидат історичних наук. Це вже друга зустріч науковця із шепетівчанами.
Науковець в архівах знайшов документальні підтвердження, що на теренах Шепетівщини в 40-их роках діяли формування ОУН.
— Організацію ОУН у Шепетівці очолював священик Федір Прибит, — зазначив Володимир Ковальчук. — Інформацію про нього знайшов в особовій справі, яку відкрили проти нього в Одеському НКВС. А в газеті окупаційного періоду «Нова Шепетівщина» від 7 листопада 1942 року в статті про відкриття виробничого сезону цукроварні теж згадується це прізвище, що священик Федір освятив початок. Згодом у 1944 році отець Федір переїхав до Польщі. Вже згодом, коли між країнами відбувався обмін мешканцями, його повернули назад в Україну, чоловік потрапив до Одеси. Це пояснює чому проти нього спецслужби відкрили справи в Одесі. Радянська влада засудила шепетівського очільника ОУН до 10 років таборів.
Володимиру Ковальчуку вдалося встановити ще одного очільника шепетівської округи ОУН.
— У 1944 році її очолював Костянтин Максим’юк, — додав лектор. — В 1945 році очільника шепетівської округи вбили на Тернопільщині.
Науковець ще згадав кілька історичних фактів, які підтверджують діяльність ОУН і УПА на території Шепетівщини.
Один із присутніх учнів поцікавився, чим займалися формування на території краю?
— Це переважно агітаційна робота, — зазначив лектор. — Бійці поширювали серед селян листівки про діяльність УПА.
Такі архівні знахідки допоможуть старшокласникам не лише у вивченні історії України, але й рідного краю.
— Ця лекція стала підсумком проведеної мною архівної роботи в році, що минає, — підсумував Володимир Ковальчук.
Серед слухачів лекції був міський голова Михайло Полодюк.
Xто характерно: работали во время оккупации и сотрудничали с нацистской Германией официально. За то и были арестованы.
Хмель, у виступі лектора не було жодного слова про “співпрацю” Федора Прибита з німецькою владою. У 1942 р. він був священиком і його запросили на освячення цукрозаводу як церковного діяча.
До речі, В.Ковальчук, розповідаючи про “відкриття справи” на Ф.Прибита, мав на увазі не “одеське НКВД”, а “управління МГБ УРСР у Одеській області”. Бо у 1950-х вже ніякого НКВД не було.
Щодо Костянтина Максим’юка, то його, як казав лектор, не просто “вбили” на Тернопільщині, а вбила РАДЯНСЬКА влада у Збаразькому районі Тернопільської області.
До речі, головною темою на лекції була все-таки оповідь про курінного УПА Михайла Кондрася (“Великана”) та його дружину Ольгу Горошко (“Троянду”). Бо підрозділ М.Кондрася навесні 1944 року мав неодноразові сутички із радянськими підрозділами у шепетівсько-славутських лісах.
Також лектор довго розповідав, як жорстоко РАДЯНСЬКА влада боролася з цими двома людьми, показував невідомі фотографії, на яких Кондрась і Горошко під час Різдва з українськими дітьми. Бо, на відміну від радянської влади, члени ОУН і УПА разом з народом радо відзначали старовинні народні свята.
Також у своїй лекції лектор показував архівний документ про те, як члена радянського партизанського загону Одухи (на честь якого названа шепетівська вулиця) після 1945 року радянська спецслужба використовувала для прямої боротьби з підпіллям ОУН.
Також лектор розповів про сотенного “Вітра”, підрозділ якого вступив у бій із Шепетівським загороджувальним загоном між с. Сенігів і с. Рилівка в квітні 1944 року. Як виявилося, до переходу в УПА “Вітер” був РАДЯНСЬКИМ офіцером.
Поширенням листівок серед селян Шепетівщини займалося не УПА, а боївки ОУН (як правило).
Тим читачам “Дня за днем”, які востаннє про ОУН чи УПА щось читали за часів Брежнєва і тепер “рассуждают” про ці організації в стилі радянської програми “Врємя” чи телеканалу “Роісся-24”, раджу терміново зайнятися самоосвітою і надолужити згаяне. Бо за останні кількадесят років вийшло дуже багато документальних збірників, історичних монографій на цю тему.
Чуєш начитаний вумник, перед тим як щось комусь тай у вуха вливати, пошукай та поговори з очевидцями тих подій. Я особисто багато наспілкувався і жоден з тих людей нічого доброго про тих вояків не сказав. Так що не потрібно заливати і робити якихось штучних героїв. І взагалі, залиште історію у спокої, час розтавить все по місцях, а то так миру у цій країні точно ніколи не буде.
Віктор Д., будеш тикати на базарі, а не тут.
Говорив багато і з очевидцями, як і ти. Але, на відміну від тебе, ще й вивчав архівні документи, які до 1991 року були заховані комуністами від людей в свій партійний архів у Києві (ЦДАГО) і архів КДБ (зараз ГДА СБУ) під “таємними” грифами.
Можеш розслабитись і далі зануритись у свій архівний світ, я не збираюсь тобі нічого доводити це все одно що говорити із сліпим про кольори та фарби.
А де можна взнати інформацію про проведення таких заходів? Хотів би послухати
Ми завжди намагаємось анонсувати тикі заходи на нашому сайті. Цього разу зробили це трохи запізно, але за день була афіша в меню “Афіша”. Також заходи, які відбуваються у музеї анонсуються на сайті музею.
У музеї Островського двічі цього року були лекції про УПА на Шепетівщині.
В них же можна і взнати.
Хайль Шевченко!
Так будут начинаться в школах уроки украинского языка.
А того, кто неправильно ладошку вытянет, или громкость не включит, или просто зиганёт не убедительно (без блеска в глазах и пены во рту) – отдадут на съедение Путину…
Кстати, по поводу музея Островского и его “заходiв”.
Советской власти уже нет. А нынешней власти от них толку никакого – на партайгеноссе Геббельса они не тянут. Ну нет у них таланта завести и направить массы. Сплошная серость и убогость, на фоне просирания государственных денег.
И вот что я предлагаю:
1. Разогнать этих дарможрущих бездарностей из музея Островского.
2. Поселить в здании бывшего музея Островского сверху Налоговую инспекцию, а внизу открыть публичный дом им. Голого Васи. Причём должна быть именно такая пара организаций, иначе будут махлевать с налогами. А так всё под контролем.
2. Голому Васе бесплатный абонемент на обслуживание в публичном доме (за эту шикарную идею).
Віктор Д. – жити теплими дитячими спогадами найлегше. Ображати одне одного теж найлегше. Значно важче – дискутувати по суті.
Голий Вася, а який толк від твого “програмного коду” Шепетівці?
Какой ещё нах код в Шепетовке? Сколько ты знаешь тут стартапов? Торговые киоски, пластиковые окна, контейнер на базаре, беляши с кошатиной? А-ХА-ХА!
У нас тут прям Шепетовская кремниевая долина.
Задай в Гугле: “удалённая работа айтишник / дизайнер”, или “в стартап требуется”.
Включи мозги, подучись, найти свою техническую нишу, и работай…
Тю, так ти ж сам десь тут про “код” писав.
“Тєхнічєскую” нішу мені шукати не цікаво, бо зручно у гуманітарній.