Нетішин входив до Великого князівства Литовського
Населені пункти, як і люди, мають свої дні, принаймні — роки народження. Однак, для більшості міст і сіл ці дати загубилися в сутінках історії. В такому випадку за умовну точку відліку беруть час, коли те чи те поселення найраніше фігурує в літописах, хроніках чи інших історичних текстах — першу писемну згадку.
Найдавніша занотована історія Нетішина Шепетівського району сягає першої половини XVI ст. — часу, коли землі нашого краю ще входили до Великого князівства Литовського.
Невдовзі вони стали частинкою новоутвореної держави — Речі Посполитої (1569) й територіально підпорядкувались Луцькому повіту у складі Волинського воєводства.
Достеменний час заснування поселення — невідомий. Досі до рук істориків та краєзнавців не потрапили й чіткі свідчення про тих, хто стояв біля витоків цього древнього волинського села. Ймовірним засновником та/чи першим поселенцем на місці майбутнього Нетішина вважають чоловіка із незвичним для нас ім’ям Нетіша (Нетоша, Нетошко) — воно й відбилося у назві топоніма.
…Після смерті князя Іллі Острозького (19 серпня 1539 р.) між його вдовою, княгинею Беатою з Костельця та звідним братом, князем Василем-Костянтином Острозьким і його матір’ю, княгинею Олександрою Слуцькою розпочався тривалий конфлікт за спадок гетьмана Великого князівства Литовського — князя Костянтина Івановича Острозького — батька обох братів. Вирішення справи розтягнулось у часі, аж нарешті 6 лютого 1542 р. в Острозі постав важливий документ, згідно з яким, у числі інших, Нетішин відійшов до суперниць Василя-Костянтина — Беати та її малолітньої доньки Гальшки.
Описані в цьому історичному тексті події мають часову послідовність. Відтак, під 30-м січня тут перелічено деякі села, серед яких уперше згадано про Нетішин як поселення, що підпорядковувалось замковій князівській адміністрації. Отже, перша писемна згадка про Нетішин припадає на 30 січня 1542 р. Разом із ним замковими в Острозькій волості у той час були: Солов’ї, Кривин, Межиріч, Боровиця, Розваж, Гільча, Хоняків, Глинники, Плужне, Новоставці, Бродів, Завидів, Гнійниця, Вельбівне, Борисів, Грозів, Баранячі голови, Клепачі, М’якоти волоські, Білотин волоський, Головлі та Плоска (деякі з них сьогодні мають іншу назву).
В першій половині XVI ст. Острозька волость являла собою чималий адміністративно-господарський комплекс із центром в Острозі. Вона складалася з замкових, церковних (прибутки із них відходили на потреби церков і монастирів) і боярських сіл, що перебували в «службовому» користуванні князівських слуг — всього понад 60 поселень.
Оригінал документа з першою писемною згадкою невідомий. Можливо, поки що. Його зміст ми знаємо з упису цього тексту до однієї з книг польської королівської канцелярії — Коронної метрики, яка зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві (Польща). Текст документа за давньою рукописною копією з Коронної метрики опублікував острозький учений Віктор Атаманенко у книзі «Описи Острожчини другої половини XVI — першої половини XVII століття» (Київ; Острог; Нью Йорк, 2004, сс. 17–29).
Юридичні перипетії, пов’язані з Нетішином, Кривином, а також іншими поселеннями закінчилися 12 травня того самого 1542 р. ще одним розподілом Острожчини — цього разу поміж матір’ю та донькою: третя частина маєтків, до якої потрапили Нетішин із Солов’ями, перейшла в довічне користування Беати, інші дві третини, в тому числі й Кривин, стали набутком Гальшки Іллівни. Однак, із огляду на неповноліття дівчинки маєтки їй так і не передали — їх опікункою й розпорядницею залишилась мати.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь