«Перше бойове зіткнення було наче в кіно»: історія військового з Хмельниччини
39-річний Володимир Заграй родом зі Старокостянтинова, що на Хмельниччині. 7 квітня 2022 року він добровольцем долучився до лав ЗСУ. Під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку чоловік отримав контузію. Його історію розповіли в Хмельницькому обласному ТЦК та СП.
«Я попросився в бойову частину. Служив у 36 окремий стрілецький батальйон «Степові вовки», який у складі 61 окремої механізованої бригади. Після місяця злагодження наш підрозділ поїхав на Сумщину. Тоді була загроза танкового прориву, адже росіяни відвели війська від Києва і перекидали на Донецьку, Харківську, Сумську області».
За словами Володимира, у серпні 2022 року він брав участь в обороні населеного пункту Піски, що на Донеччині.
«Перше бойове зіткнення було наче в кіно. Це не передати, емоції просто зашкалювали. На той момент ми контролювали останню вулицю. Заходили пішки вночі, бо все прострілювалося. У росіян на той момент були дії відпрацьовані так: наприклад, з шостої ранку, коли сходить сонце, і до обіду інтенсивно працювала артилерія. Після цього 2–3 години штурмові групи виявляли наші точки й намагалися штурмувати».
Захисник розповів, оборону тримали у напіврозвалених будинках. Пригадав штурм на сусідню позицію, що була за кількасот метрів.
«У них був стрілецький бій. Там було все: і кулемети, і автомати, і ручні протитанкові гранатомети. Вони не могли нічого зробити, просто впиралися. Хлопці давали їм відсіч. Виїхав танк і почав прицілюватися. Перший ліг біля нашого будинку. Я це так запам’ятав. Після прильоту дим такий чорний і запах, який ні з чим не сплутаєш».
За словами Володимира, далі було три влучні прильоти по тому ж підрозділу.
«Дивлюся у вікно — клубок чорного диму. Він розсіюється через хвилину чи дві. Я подумав, напевно, хлопців там заживо похоронили. Бачу, вони вибігають з собакою, молодою німецькою вівчаркою. Таке є тільки в кіно».
Військовий пригадав, доводилось воювати проти російських десантників і «вагнерівців».
«Казали, там був підрозділ «Ахмат» і десантники. Хлопці з ними перетиналися, брали полонених. Ми приїхали на позицію, нам дали великокаліберний кулемет «Browning M2» і точку, з якої можна було прицільно вести вогонь. Передавали в рацію: «Хлопці, ховайтеся!». Ми просто там «косили» посадки».
Володимир Заграй розповів, жили одним днем. Тому вирішив записати до сина звернення.
«Не знав, чи ми з ним зустрінемося, чи ні. А так, подумав, хоч буде пам’ять для нього».
Військовий зазначив, у боях на Харківському напрямку отримав контузію. Через захворювання серця у грудні 2023 року його перевели до Старокостянтинівського РТЦК та СП. Володимир Заграй розповів, мріє, що незабаром побудує невелику базу відпочинку для побратимів.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь