Майор Чаховська Шепетівського РУП обрала (не)Жіночу професію
НеЖіноча професія… Саме так і досі дехто може охарактеризувати професію полісмена, яку обирають жінки. Втім, для речниці сектору комунікації Шепетівського районного управління поліції Інна Чаховською вона була мрією.
Професію полісмена жінка свого часу обрала невипадково. Каже, мріяла про те, що одягне «погони», ще з дитинства.
— Мій батько 25 років пропрацював в правоохоронних органах, а я завжди надихалася його прикладом, — розпочинає свою розповідь пані Інна. — Тому, можна сказати, що це вже справа сімейна.
Батько вибір своєї доньки зовсім не схвалював, оскільки розумів, яка це складна робота. Натомість, Інну підтримала мама, яка все життя присвятила себе навчанню підростаючого покоління. Адже 40 років трудиться вчителем.
— Мама мене всіляко підтримувала та допомагала при вступі, — пригадує співрозмовниця.
Вже після закінчення навчання в МВС Інна здобула ще одну освіту — педагогічну.
— Після п’яти років навчання у відомчому закладі МВС в мене вже розвіялися ідеалістичні уявлення про професію і я зрозуміла, що це вкрай важко. І в разі, якщо ця робота буде мені не під силу, то треба буде мати вибір. Тому я вступила до педагогічного. Так би мовити, опанувала професії обох батьків.
Втім, після завершення навчання жінка все ж вступила до лав правоохоронних органів. За 13 років служби вона встигла пропрацювати інспектором кадрового забезпечення, дільничним офіцером поліції, у секторі превенції, секторі моніторингу, а наразі очолює сектор комунікації Шепетівського районного управління поліції та має звання майор поліції.
Каже, що в правоохоронних органах нема жіночих та чоловічих посад: є лише поліцейські. І всі працюють у рівних умовах.
— Років 12 тому ставлення до осіб прекрасної статі було як до жінок. Їм, здебільшого, доручали паперову роботу. Втім, після реорганізації міліції в поліцію ця дискримінація зникла. Адже жінки довели, що вони можуть працювати нарівні з чоловіками, та обіймати керівні посаді в структурі.
Однак, рівність означає і однакові обов’язки. А це — добові чергування, виїзди на виклики та постійне перебування в епіцентрі подій. Жінка зізнається, хоч має вже чимало досвіду, втім, і їй буває інколи страшно.
— У моєму житті був випадок, коли ми приїхали на виклик, а там жінка погрожувала самогубством: хотіла вистрибнути з вікна. Говорити вона погодилася лише зі мною. В той момент я відчувала страх, бо на мене було покладено неймовірну відповідальність за її життя. Адже треба було так підібрати слова, аби вона знову захотіла жити…
Попри складний графік та постійні непередбачувані ситуації Інна все ж намагається поєднувати роботу та сім’ю. Однак, зізнається, що їй було б важко, якби не підтримка чоловіка. Бо поруч із поліцейськими буднями є й домашні обов’язки, а вдома її чекають ще й двійко дітей. Аби вони не відчували на собі брак материнського тепла та уваги, Інна намагається проводити зі своїми чадами кожну вільну хвилинку.
— Лише при повній підтримці з боку чоловіка жінка може реалізувати себе в професії, та в якості дружини і мами, та бути щасливою, — ділить співрозмовниця. — Чоловік працює на ХАЕС та має більш чіткий і нормований графік. Тому він взяв на себе левову частку обов’язків у родині. До моєї роботи ставиться із розумінням, бо він, як ніхто, в силу своєї професії розуміє, що таке відповідальність, обов’язки та слово «треба».
Робота в правоохоронних органах впливає на виховання дітей. Відтак, 11-річний син намагається відповідати статусу та пишається тим, що мама в нього полісменка. Втім, бачить як це складно і наслідувати фаху аж ніяк не збирається.
— Йому подобаються чоловіки у формі, він ними захоплюється, а от жінкам-полісменкам — співчуває.
Менший син, хоч ще зовсім маленький, але теж вже розуміє, де працює мама:
— Кожного разу, коли він бачить поліцейську автівку, то вигукує: «мама-мама».
До речі, друзі сім’ї та навіть хрещені батьки дітей пані Інни, здебільшого, теж із кола правоохоронців. Адже лише вони можуть зрозуміти такий спосіб життя, розмови та навіть гумор.
— Інколи трапляється так, що ми й по-черзі дітей виховуємо, — посміхається Інна. — Хто не на службі — того й черга. Така собі поліцейська родина.
Наразі пані Інна мріє про те, аби країна, в якій живе, була безпечною, а мета — служіння народу України — не стала марною:
— Хочеться, аби всі жертви, які я принесла на вівтар справи, були б виправдані в моєму житті.
Попри всі труднощі в роботі, Інна Чаховська бажає прекрасним панянкам, які теж хочуть поповнити лави поліції, не зраджувати своїм мріям, вірити в себе та досягати бажаного.
Залишити відповідь