Домашнє насильство: час не мовчати

Світовий карантин через пандемію коронавірусу призвів до хвилі домашнього насильства. За даними ООН, навесні цього року у середньому кількість випадків зросла на 30 %. В Україні статистика також невтішна. Якщо протягом усього 2019 року було зафіксовано 130 тисяч звернень з приводу домашнього насильства, то тільки за перший місяць карантину, з 12 березня до 7 квітня, до Нацполіції надійшло близько 42 тисяч таких викликів. Що слід знати і як протидіяти домашньому насиллю, дізнавався Центр громадського моніторингу та контролю.

Нагадаємо, на Шепетівщині чоловіки шукали захисту в поліції, бо їх побили жінки.

Не тільки фізична агресія

Хибна думка, що насильством є тільки фізична агресія. Є чимало різновидів насильства, із яким стикаються вдома: психологічне, економічне, сексуальне. Психологічне насильство може проявлятись у приниженні, залякуванні, переслідуванні, постійному контролі з боку кривдника і словесних образах. Ігнорування, дискримінація та шантаж — все це прояви психологічного насильства.

— Дуже часто про психологічне насильство кажуть, що «це просто сварка», «це просто ревнощі» і «це нормально», але це ненормально. Те, що принижує честь та гідність особи, це і є насильство, — пояснює експертка громадської організації «Ла-Страда Україна» Ольга Дунебабіна.

Під економічним насильством слід розуміти обмеження у доступі до грошей, пошкодження майна, перешкоджання в доступі до їжі та житла, обмеження в можливості працювати або навчатись. Ґвалтування, примус до сексу, вагітності чи аборту вважаються виявом сексуального насильства.

— Ситуація складна, по-перше, тим, що чимало людей ще вважають насильство винятково побиттям чи зґвалтуванням. По-друге, багато стосунків будуються на порушенні особистих кордонів партнерів і дітей. І якщо фізичне чи сексуальне насильство класифікувати і визначити легко, то з психологічним це набагато складніше. У деяких сім’ях за норму постійна образлива критика, звинувачення, словесні образи, обзивання нецензурними словами, приниження, — зауважує психологиня Оксана Кулик.

За статистикою Міністерства соціальної політики, кожна п’ята українська жінка стикалася з тією чи іншою формою насильства. Звичайно, страждають від цього і чоловіки, але це тільки 10 % від загальної кількості жертв.

Контакти допомоги

Експерти кажуть, що перше правило у випадку домашнього насильства — не мовчати. Важливо розказати друзям, знайомим, сусідам або родичам. Їх слід попередити про можливу небезпеку і попросити звернутися до поліції в разі необхідності.

Якщо немає можливості розповісти про насильство знайомим, завжди можна звернутися на гарячу лінію 1547 з будь-якого телефону в Україні. Лінія є безкоштовною, анонімною та конфіденційною. Спеціалісти нададуть психологічну і правову допомогу. Також вони можуть порадити, що робити у конкретній ситуації, у разі потреби — перемкнути на поліцію.

У деяких містах України можна зателефонувати до мобільної бригади соціально-психологічної допомоги. Їхні контакти можна знайти на сайті міністерства соціальної політики (msp.gov.uа).

Також у квітні МВС запустило чат-бот у Telegram для протидії домашньому насильству (police_helpbot). Він може допомогти викликати поліцію або швидку, переадресувати на спеціалістів безоплатної правової допомоги, які нададуть юридичну консультацію в онлайн-режимі.

Відповідальність за законом

На початку минулого року в Україні набув чинності закон щодо криміналізації домашнього насилля. Якщо раніше кривдника чекала лише адміністративна відповідальність, то тепер загрожує реальний строк. Згідно із законом, кожен з видів насильства передбачає різну відповідальність. Залежно від тяжкості злочину покаранням можуть бути громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт до шести місяців, обмеження волі до п’яти років або навіть позбавлення волі на термін до двох років.

Окремо закон передбачає захист дітей. Тепер вони вважаються жертвою насильства у тому разі, якщо були свідками знущань. Крім того, вчителі, лікарі повинні повідомляти в поліцію про підозри насилля щодо дитини.

Також розширилось коло кривдників. Правозахисниця Ольга Дунебабіна пояснює: «Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер розширюється коло осіб. До нього тепер відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби. Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі — дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі».

Попри те, що за останні кілька років держава запустила кілька важливих проєктів щодо протидії домашнього насилля, ситуація і досі складна. Важливим напрямом залишається відкриття притулків, де постраждалі від насильства можуть пожити якийсь час. Ця проблема дуже актуальна для невеликих міст і селищ. Звичайно, на відкриття таких установ потрібне додаткове фінансування. Особливо важливо, щоб постраждалі від домашнього насильства мали доступ до психологічної допомоги, яка дозволить відновитися і стати на ноги.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці