У Шепетівці живе чотири учасники партизанського руху

У переддень Свята визволення Шепетівки від німецьких загарбників, начальник управління праці та соціального захисту населення Сергій Білас привітав ветеранів партизанського руху в часи Другої світової війни. Про це повідомляє сайт Шепетівської міської ради.

Очільник управління разом із головою ради ветеранів Олегом Герасименком особисто завітали додому до колишніх партизанів. Представники вручили їм квіти і грошову допомогу.

Цього дня привітання приймали: Зінаїда Миколаївна Клімович, Наталія Остапівна Долгорукова, Ганна Павлівна Васик та Лідія Іванівна Герасимова. На сьогодні колишніх партизанів залишилося в Шепетівці всього четверо.

Також цього дня під час мітингу-реквієму вшанували й загиблих учасників Другої світової війни. Так, влада міста і району поклала квіти до пам’ятника «Вічний вогонь».

Районний центр Шепетівка в результаті Рівне-Луцької операції був звільнений 11 лютого 1944 року. Про ті важкі бої свідчать цифри. Визволення невеличкого містечка, де знаходився важливий залізничний вузол, тривало 16 днів. За цей період німецька армія втратила більше 3000 солдатів і офіцерів, 47 танків та 12 самохідних гармат, 5 бронемашин, 14 мінометів, 25 автомобілів, 141 кулеметів. 1700 солдатів і офіцерів Червоної Армії, більшість яких з Житомирщини та півночі Шепетівщини — ось така ціна перемоги над гітлерівцями в Шепетівці.

Поділитися посиланням



2 коментарі до статті «У Шепетівці живе чотири учасники партизанського руху»

  1. Оле­на коментує:

    Наша влада місцева , як оті войовничі пристосуванці – вчора ганьбу кричали для радянської армії,а сьогодні квіти несуть до вічного вогню.Як гарно сказав Василь Симоненко
    До двадцяти бунтуєму завзято,
    Шукаєм правди, кленемо брехню
    І віримо, що нашому огню
    Належить всяку нечисть спопеляти.

    Тоді ми все бажаємо змінити,
    В житті своє покликання знайти.
    Яка хороша й нерозумна ти,
    Наївна, мила юність неумита!

    Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні,
    І ми стаєм холодні та спокійні,
    Такі собі чиновнички черстві.

    Уже в душі нема святого болю,
    І розум наш не рветься вже на волю –
    Ми раді тим, що ситі і живі.

  2. В коментує:

    Вихід є – ставитися до всіх напрямків українського Руху опору в роки радянсько-німецької війни 1041-1945 рр. однаково. Як це є давно в Польщі, інших країнах Європи.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці