Про що мовчать могили невідомих солдатів?

Історію про могилу невідомого солдата розповіла жителька с. Червоний Цвіт Світлана Миронова. Її свекруха на місцевому кладовищі доглядала могилу невідомого військового, загиблого під час Другої світової війни.

— Ще мама свекрухи розповідала, що німці поховали на тому місці солдата. З того часу наша родина перед Провідною неділею доглядає могилу, — каже пані Світлана.

— За нашими даними, доля двохсот військовослужбовців, що звільняли Шепетівщину, залишається невідомою, — розповів голова районної ради ГО «Ветеран Шепетівщини» Олександр Лукашенко. — На території району нараховується 176 братських могил, у тому числі 50 — невідомих солдатів. Хоча, можливо, не в усіх могилах є захоронені. Люди пам’ятають, що на певному місці когось поховали, тому доглядають за могилами.

У 1957, коли закладали меморіал Слави у Шепетівці, з усіх розкиданих поховань з часів війни, тіла перенесли в братську могилу.

Нещодавно Олександр Лукашенко спілкувався з родичами загиблого на Шепетівщині солдата з Житомирської області.

— Вони знайшли свого діда, який загинув 4-5 березня 1944 року поблизу Жилинського переїзду, — розповів голова громадської організації. — Там у бою полягло 12 чоловік. За даними військкомату, їхні тіла перенесені до меморіалу Слави, але місцеві жителі теж доглядають те місце.

Шепетівський район у День Перемоги відвідує багато родичів військових, які загинули за звільнення краю. Гостей зустрічають у Судилкові, Траулині, Хролинах.

— У Гриців цьогоріч на братську могилу приїдуть аж із Грузії, — додав Олександр Лукашенко. — Знайшлися внуки загиблого у 1941 році, який перебував у 141-ій стрілецькій дивізії. Його прізвища також не було вказано на братській могилі.

У звільненні Шепетівки в напрямку від Судилкова до станції Подольська брала участь 177-а армійська штрафна рота.

— У боях загинуло 114 військових, але їх не вказано у списках, — ділиться голова районної ради ветеранів. — Мені вдалося знайти прізвища, перевірив їх через Подольський архів, який підтвердив правильність даних. У Судилкові вторік сільська рада встановила нову плиту з іменами загиблих.

Також відсутні списки загиблих у боях за Городище.

— Можемо лише припустити, що людина, яка несла донесення, загинула, і документ із прізвищами вбитих було втрачено.

Допоки живуть ветерани, люди йдуть до братських могил схилити голову в пошані за звільнення рідної землі від німецьких загарбників.

Поділитися посиланням: