Прізвисько «Динаміт» Сергій Оврашко отримав ще в школі
У 2014 році 19 грудня Шепетівщину сколихнула сумна звістка — на Сході України загинув наш земляк — айдарівець Сергій Оврашко. За кілька днів на головній площі міста Шепетівки городяни прощалися з командиром розвідувально-диверсійної роти батальйону «Айдар» із позивним Динаміт.
З нагоди чергової річниці загибелі командира Динаміта 18 грудня відбувся «Урок пам’яті» для студентів медичного училища. Серед запрошених на захід — мама Сергія, його друзі та вчителі. У краєзнавчому відділі музею Миколи Островського пам’яті Сергія Оврашка, присвячена частина експозиції, серед якої особисті речі та його фото.
Науковий співробітник музею, що досліджує життєвий шлях полеглих в АТО шепетівчан, Лідія Юхимович під час пам’ятного заходу розповіла студентам про основні події його життя. Спеціально науковиця відібрала відео зі Сергієм Оврашком.
— Прізвисько Динаміт Сергій отримав ще у школі, бо був дуже запальним. Коли хтось вчиняв несправедливо стосовно його близьких, він вибухав, наче динаміт від сірника, — розповіла мама Сергія Оврашка.
Сергій Оврашко записався у добровольці відразу після Майдану. Щойно на Сході України пролунали перші постріли — у складі добровольчого батальйону поїхав на передову. Отримавши важке поранення тазу, лікувався у госпіталі. Звівшись на ноги, повернувся в зону проведення антитерористичної операції.
Мешканцям Шепетівщини Сергій запам’ятався, як кандидат у депутати Верховної Ради України, товаришам з передової — як надійний друг та покровитель.
— Пригадую, як Динаміт восени йшов на вибори. Він пояснював своє рішення тим, що хотів захищати Україну. Не воювати з олігархами, а саме боронити державу, — розповів під час похорон Динаміта його бойовий товариш Кирило Сергєєв. — Він був не з тих людей, які зволікали, а кожну хвилину свого життя використовував з користю для побратимів, для спільної справи. Якось я приїжджаю на один із контрольованих нами блокпостів на Металісті, запитую: «Де Динаміт?». Мені відповідають, що він пішов кудись. Вирушив його шукати, кілька годин ходив по «зеленці», таки не знайшов. Повернувся, а він вже на блокпості звітує генералу, що поки гуляв, то встиг розвідати корисні дані про сепаратистів. У відповідь на здивування генерала, хтось із побратимів про нас пожартував: «Вони увесь час один одного шукають під Луганськом, і водночас оглядаються на всі боки».
Для бойових побратимів-айдарівців Оврашко став прикладом мужності та незламної сили духу. Адже після важкого поранення він не припинив захищати Україну, він хотів понад усе повернутися на передову. Та не судилося…
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь