Прізвисько «Динаміт» Сергій Оврашко отримав ще в школі

У 2014 році 19 грудня Шепетівщину сколихнула сумна звістка — на Сході України загинув наш земляк — айдарівець Сергій Оврашко. За кілька днів на головній площі міста Шепетівки городяни прощалися з командиром розвідувально-диверсійної роти батальйону «Айдар» із позивним Динаміт.

З нагоди чергової річниці загибелі командира Динаміта 18 грудня відбувся «Урок пам’яті» для студентів медичного училища. Серед запрошених на захід — мама Сергія, його друзі та вчителі. У краєзнавчому відділі музею Миколи Островського пам’яті Сергія Оврашка, присвячена частина експозиції, серед якої особисті речі та його фото.

Науковий співробітник музею, що досліджує життєвий шлях полеглих в АТО шепетівчан, Лідія Юхимович під час пам’ятного заходу розповіла студентам про основні події його життя. Спеціально науковиця відібрала відео зі Сергієм Оврашком.

— Прізвисько Динаміт Сергій отримав ще у школі, бо був дуже запальним. Коли хтось вчиняв несправедливо стосовно його близьких, він вибухав, наче динаміт від сірника, — розповіла мама Сергія Оврашка.

Сергій Оврашко записався у добровольці відразу після Майдану. Щойно на Сході України пролунали перші постріли — у складі добровольчого батальйону поїхав на передову. Отримавши важке поранення тазу, лікувався у госпіталі. Звівшись на ноги, повернувся в зону проведення антитерористичної операції.

Мешканцям Шепетівщини Сергій запам’ятався, як кандидат у депутати Верховної Ради України, товаришам з передової — як надійний друг та покровитель.

— Пригадую, як Динаміт восени йшов на вибори. Він пояснював своє рішення тим, що хотів захищати Україну. Не воювати з олігархами, а саме боронити державу, — розповів під час похорон Динаміта його бойовий товариш Кирило Сергєєв. — Він був не з тих людей, які зволікали, а кожну хвилину свого життя використовував з користю для побратимів, для спільної справи. Якось я приїжджаю на один із контрольованих нами блокпостів на Металісті, запитую: «Де Динаміт?». Мені відповідають, що він пішов кудись. Вирушив його шукати, кілька годин ходив по «зеленці», таки не знайшов. Повернувся, а він вже на блокпості звітує генералу, що поки гуляв, то встиг розвідати корисні дані про сепаратистів. У відповідь на здивування генерала, хтось із побратимів про нас пожартував: «Вони увесь час один одного шукають під Луганськом, і водночас оглядаються на всі боки».

Для бойових побратимів-айдарівців Оврашко став прикладом мужності та незламної сили духу. Адже після важкого поранення він не припинив захищати Україну, він хотів понад усе повернутися на передову. Та не судилося…


Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: