Славутчанка розповіла про сон бабусі, який допоміг пережити голод у 1933 році

Славутчанка розповіла про сон бабусі, який допоміг пережити голод у 1933 році

Із славутчанкою Катериною Василівною познайомилися на території тамтешнього костелу: жінка тоді разом із іншими парафіянками прибирали на подвір’ї. Мешканка виявилася цікавою співрозмовницею, окрім історії храму, поділася спогадами, як її родина пережила голод у 1933 році.

— Тоді моєму татові було 5 років, — пригадала пані Катерина. — Його батька, тобто мого дідуся, вбили за польське походження, а моя бабуся залишилися вдовою із 3 дітками, без харчів, будь-якої підтримки родичів.

Славутчанка розповіла про сон бабусі, який допоміг пережити голод у 1933 році

Доведена до відчаю жінка вирішила вкоротити віку, бо не бачила, як вижити в тих скрутних обставинах.

— Бабуся ввечері натопила грубу й передчасно закрила комин, помолилася та разом із дітьми лягла спати, знаючи, що вранці не проснуться, — додала славутчанка. — Та приснився їй сон, як згодом виявилося, — віщий. Бабуся уві сні побачила літнього чоловіка, який сказав: «Встань, відкрий вікно, не губи ні себе, ні дітей». Вона не погоджувалася, пояснила, що нема чим годувати дітей, все рівно помруть. Хай краще вчадіють, бо голодна смерть ще страшніша. Але чоловік пояснив, що робити: «Вилізь на горище, там ще у щілинах знайдеш трохи зерна, візьмеш його і підеш у своє рідне село та змолотиш у млині». Бабуся поцікавилася хто він такий, чому має йому вірити. «Я — Бог», — почула у відповідь.

Жінка зробила все так, як їй було сказано уві сні.

— Вже, коли прийшла зі Славути в рідне село на Ізяславшині, мельник виявився її родичем, — продовжила жінка. — Він не тільки змолов збіжжя, яке принесла бабуся, а ще й дав хлібину та трохи зерна. А його дружина завезла її додому на підводі. Бабця напекла хліба, буханець виміняла на клячу. Згодом їздила в ліс по дрова, продавала-міняла їх на харчі. Таким чином всі вижили. Тому відвідування костелу в нашій родині — справа свята, бо саме завдяки бабусиному сну наш рід продовжився.

Історія Катерини Василівни про голодомор закінчилася добре, на відмінну від мільйонів історій українців, які померли у ті трагічні для країни роки.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppXThreads

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво


Left: man in military clothing; right: lit candle with blue-yellow ribbon and the Ukrainian text 'Вічна пам'ять'—a memorial tribute.
Pixelated man in a blue jacket seated against a wooden wall; Ukrainian Prosecutor's Office watermark in the top-left corner.
Group of people posing in a forest during an outdoor event, holding a pink banner with a crest, Ukrainian flag nearby, and orange smoke flare in the background.
Two display boards on wooden stands in a hallway, showing religious paintings and posters.

Читайте у цій рубриці


Three men indoors, one holds papers and a blue folder/tablet; Ukrainian Prosecutor's Office logo in the top-left, faces blurred.
Group of cyclists wearing helmets ride mountain bikes along a dirt trail beside a lake, past a wooden pavilion on a sunny day.
Two women sit at a desk reviewing papers; one uses a smartphone while the other points at documents.
A woman speaks into a microphone on an outdoor stage in front of a government building, with teddy bears lined up and artworks on easels; Ukrainian flag overhead.
FacebookTelegramViberWhatsAppXThreads