Орден, який має вчити триматися: історія з Ізяслава, що чіпляє за живе
В місті Ізяславі Шепетівського району відбулася подія, в якій не було пафосу «для камери», зате було багато сенсу. Підполковник, діючий військовий і колишній військовополонений Олександр Заморський передав своєму навчальному закладу — ліцею № 2 — державну нагороду: орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
«Це має надихати дітей»
Своє рішення Олександр пояснив просто і дуже по-людськи: це жест шани й вдячності школі за те, що вона колись у нього «вклала», і водночас — приклад для виховання молоді. А ще в цих словах прозвучала вперта віра в продовження боротьби: мовляв, одна сторона медалі залишається, аби починати шлях до наступної нагороди.
Цінність цього вчинку не тільки в самому ордені, а в тому, що він переїхав із приватної шухляди у простір, де щодня формується характер — у школу. Там, де діти бачать дорослі приклади не з підручників, а поруч, у своєму місті.
Мить, що сказала більше за слова
Коли Олександр прийшов до ліцею, колишній директор школи Віктор Марченко став перед ним на коліна. І це не було «театром». Це була відповідь на давню історію: на випускному близько п’ятнадцяти років тому одинадцятикласник Сашко, отримавши атестат, сам став навколішки й просив пробачення у вчителів за те, що часом робив не так, як вони хотіли.
Віктор Марченко зізнається: учня чекали з полону всією душею. Він регулярно телефонував батькам — просто дізнатися про здоров’я й почути нарешті ту звістку, яку так хотілося почути.
Полон як «безцінний досвід», який не забувається
Олександр розповідає, що в полоні було всяке, і називає цей період «безцінним досвідом»: після нього ще гостріше починаєш цінувати життя й людей поруч.
За його словами, в неволі він провів сім з половиною місяців і побував у Донецькому СІЗО, Оленівці, Горлівці, а повертався транзитом через Таганрог.
За що саме — і де буде зберігатися нагорода
Орден, який військовий подарував школі, він отримав за оборону Бахмута. Йдеться саме про державну нагороду, яку вручив президент України на День прикордонника у 2024 році.
Наразі орден зберігатиметься в кабінеті директора, а коли в ліцеї відкриють музей — займе там почесне місце.
І, мабуть, у цьому й головний підсумок: нагорода тут працює не як реліквія «під склом», а як жива точка опори. Щоб діти бачили: стійкість має обличчя, ім’я й свою шкільну парту в Ізяславі.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь