В Ізяславі на Алеї почесних поховань знайшов спочинок ще один захисник
Не має більшого горя в житті людини, ніж поховати свою дитину. Свою кровинку, свою втіху, радість та гордість. А на схилі літ — свою надію та опору. Не оминуло таке горе сім’ю Лук’янчуків. Одна лише мить — і більше немає їхнього сина Сергія Лук’янчука — солдата, навідника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти.
Пізно увечері 24 жовтня назавжди повернувся наш новітній Герой до малої Батьківщини, рідного дому… на щиті. З невимовним смутком, живим коридором на колінах Ізяславщина зустріла свого сина, справжнього патріота.
Важко передати словами горе матері та батька, котрі втратили сина. Не дочекається в рідному домі мати молодої невістки, не діждеться щебету внуків, бо жорстока рука ворога позбавила життя її сина. Сергій любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано окупанти обірвали його життя, не давши здійснитись юнацьким мріям. До останнього був вірний військовій присязі. Адже тільки справжні сини України, не замислюючись, стають на захист рідної землі.
25 жовтня на подвір’ї, де Сергій раніше проживав, зібралися сотні людей: рідні, близькі, друзі, знайомі та інші, які прийшли провести в останній шлях славного воїна, який на вівтар перемоги над підступним та оскаженілим ворогом поклав своє життя.
Згодом траурна процесія перемістилася на головну площу Ізяслава — площу Героїв Майдану, де відбулася поминальна панахида і де усі небайдужі містяни змогли віддати останню шану землякові. Не одна сотня людей, які, можливо, й не знали Сергія особисто, але своїм обов’язком вважали віддати шану його світлій пам’яті.
У Свято-Миколаївському храмі міста Ізяслава за участю представників духовенства Ізяславського благочиння Хмельницької єпархії Православної Церкви України було відправлено поминальну службу.
До вічного спочинку земляки проводжали новітнього Героя у скорботі, зі сльозами на очах та з щирою молитвою. Похоронна процесія, що розтягнулася на кількасот метрів, йшла у невимовній тузі під звуки духового оркестру.
Поховали Сергія Лук’янчука із військовими почестями на кладовищі міста Ізяслав на Алеї почесних поховань.
До болю втрат звикнути неможливо, бо сама війна в європейській державі ХХІ століття не піддається здоровому глузду.
Пам’ять про захисника України назавжди залишиться в наших серцях в пам’яті його бойових побратимів, родичів, земляків. Відтепер буде нашим захисником і на небі, і в наших душах. Герої не вмирають!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь