У шепетівському музеї зберігається перша снайперська гвинтівка

Все загадкове породжує міфи і легенди. Інколи такими легендами стають люди, професії, речі… Такий експонат перебуває в колекції музею міста Шепетівки. До того ж, присутність його в експозиції повторюється, але завжди доречно. Мова йде про гвинтівку Мосіна-Нагана зразка 1891 року.

Під такою довгою офіційною назвою її мало хто знає. Більш відома вона як «трьохлінійка», «мосінка» та за іншими «пестливими» іменами, які давали їй бійці практично всіх війн ХХ століття, де її присутність була необхідною умовою.

Якщо ви придбали собі сучану рушницю, напевно, хочете при стрільбі чи полюванні досягти найкращих результатів. Це забезпечується різними прицілами (оптичними, коліматорними). Для таких прицілів необхідно використовувати спеціальні кріплення. Інтернет-магазин «Прицел» пропонує кронштейни для прицілів виробництва Америки, Європи й України. В асортименті кронштейни будь-якої цінової категорії. Детальніше на сайті магазину https://pricel.in.ua

«Є зброя, яка з’явилася давно і зникне нескоро. Її не люблять новачки і поважають професіонали. Із неї важко стріляти і легко влучати. Вона однаково надійна в горах і джунглях, у снігах і пустелях. Ця зброя — магазинна гвинтівка», — писав про неї О. Потапов у своїй книзі «Мистецтво снайпера».

До такої характеристики важко щось додати. Але я спробую.

В даному випадку варто почати з поняття «гвинтівка», причин та історії її створення, що стала легендарною. Термін «гвинтівка» використовується в загальному і професійному значеннях. В загальному визначенні гвинтівка — це індивідуальна стрілецька зброя з гвинтовими нарізами в каналі ствола, призначена для ураження противника вогнем, штиком і прикладом. Магазинні гвинтівки з ручним перезаряджанням (в термінах тих років — «повторювальні») були відомі ще з середини XIX століття, і вже тоді знаходили обмежене військове застосування. Найпоширеніші з них — системи Вінчестера, Спенсера, Генрі — були добре відомі й у Російській імперії, а приблизно з 1878 року активно проводилися закупівлі різних зразків іноземної магазинної зброї для досліджень і випробувань. Таким чином потрапив до рук капітана артилерії царської армії Мосіна С. І. математичний компоновочно-балансовий розрахунок всесвітньовідомого бельгійського зброяра Леона Нагана.

Офіційна назва — гвинтівка Мосіна-Нагана зразка 1891 року (пізніше були модифікації 1910 р. та 1931 р.). Однак, в реальній конструкції зразка, представленого у 1891 році, від Нагана залишилося лише ім’я геніального бельгійця. Тому на теренах колишніх імперій (російської і радянської) вона більш відома як «Мосінка». Датою народження зброї є 1891 рік, коли на державному конкурсі зброярі представляли свої нові роботи і вдосконалені зразки. Саме тоді, в кінці ХІХ століття, світові держави активно озброювалися, готуючись до ХХ століття, в якому відбулися дві світові війни. Калібр гвинтівки вимірювався традиційною дюймовою системою і позначався трьома лініями, кожна з яких дорівнювала 2,54 мм. Шляхом нескладних арифметичних підрахунків, отримуємо більш відому цифру — 7,62 мм. Не дивлячись на подальші модифікації, калібр і назва залишалися незмінними — трилінійна гвинтівка. Саме під таким ім’ям її знають уже понад сторіччя в усьому світі.

Капітан Мосін поставив собі за мету створити зброю для практичного використання в найважчих умовах різних кліматичних зон імперії, експлуатацію в бруді та піску окопів. І своєї мети він досягнув. Він заклав в свою гвинтівку концептуально нові принципи роботи частин, вузлів і механізмів. Геометричний профіль деталей зброї і система їх взаємодії були ретельно продумані, випробувані в жорстких умовах і лише за результатами випробувань приймалися конструктивні рішення щодо затвердження, чи відхилення певних елементів. Так, шляхом, практично, науковим було введено принципово нову деталь — відсічку-відбивач. Вона не дозволяє подавати патрони в патронник без черги і покращує виштовхування гільзи після пострілу. Однак, зайвих деталей тут не було, тому «Мосінка» не ламалася — ламатися нічому. Також її конструкція дозволяла легко опанувати зброю навіть молодим рекрутам, яких у військо набирали переважно із селян тодішньої імперії.

Зброя, що виготовлялася в дореволюційний період була такої високої якості, що викликає захват у зброярів до нашого часу. Цікавим був метод «держприйомки» того часу: сто гвинтівок розбиралися на деталі, які змішувались, і потім зброю знову збирали. Під час контрольних стрільб «на сто сажень» (180 м) характеристики пострілу кожної гвинтівки не повинні були перевищувати усталені норми. В іншому разі бракувалася вся партія в декілька тисяч штук.

Трилінійна гвинтівка часто змінювалась, не лишаючись осторонь нових досягнень зброярської справи. Вперше (у 1910 році) це було пов’язано із прийняттям на озброєння сильнішого патрона з гостроверхою кулею. Тоді на зброї з’явилася прицільна рамка Коновалова (ПРК) і опорний нагель, що приймав імпульс підвищеної віддачі. Також з’явилася ствольна накладка, що убезпечувала руки стрільця від опіків пороховими газами. Крім цих зразків також випускався кавалерійський карабін, який був із вкороченим стволом та пружинними кільцями, що фіксували ствольну накладку. Після 1931 року випускалися гвинтівки тільки драгунського зразка. Вони були зі злегка вкороченим стволом, система була гранично спрощена: гранована ствольна коробка стала гладенькою, букові й горіхові ложа замінені на березові, ПРК — на секторну, змінили кріплення штика, спеціальну «білу» сталь замінили звичайною, чорною. В результаті всіх «спрощень» тактико-технічні характеристики гвинтівки значно погіршились. Не допомогло і нарізання 4-х нарізів в каналі ствола, замість звичних 3-х. З того часу і до цих пір стрільці відбирають шляхом пристрілки особливо вдалі екземпляри.

Побачити легендарну «трьохлінійку» ближче можна в музеї Миколи Островського. Тут вона представлена в обох частинах експозиції — як першої так і другої половини ХХ століття.

Чому ж так? Відповідь доволі проста: тому, що не було практично жодної війни в минулому, ХХ столітті, де б не використовувалась ця гвинтівка. В першій половині експозиції музею гвинтівка представлена як зразок зброї, що використовувалася під час Першої світової війни. Також вона використовувалась під час російсько-української війни і визвольних змагань (1917–1921 рр).

У другій частині експозиції гвинтівка присутня у композиції, присвяченій Другій світовій війні. Ви здивуєтесь, але за півстоліття між війнами, за стрімким розвитком зброярської справи і її посиленою технологічністю, гвинтівка Мосіна не тільки не застаріла, а й опанувала нові позиції, що були зумовлені модернізацією військової справи. Вона використовувалася як перша снайперська гвинтівка на теренах царської та більшовицької імперій.

Поділитися посиланням: