Захищати у нього в крові: патрульний з Хмельниччини розповів про власний досвід участі в бойових діях
«Участь у бойових діях — це досвід. Важкий, болючий, але для справжнього захисника — дуже важливий», — говорить патрульний з Хмельниччини Віталій Левчук.
Віталій — добряче обпалений війною. Адже ще з 14-го року захищав Україну в складі 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького і брав участь у боях за Дебальцеве, Іловайськ та інші стратегічні позиції. У 2018-му вступив до лав поліції. Але й тут визвався добровольцем до зведеного загону в зону ООС. А наприкінці минулого року кілька місяців був у відрядженні на щойно звільненій Харківщині. Так що сміливо можна сказати, що «захищати» — у Віталія в крові.
З 2010-го року Віталій служив у ЗСУ, в 30-ій окремій механізованій бригаді. Коли у 2014 році почалась війна, він з побратимами з перших днів став на захист держави. Хлопці брали участь у найважчих боях — за Іловайськ, Степанівку, Дебальцеве. Постійно перебували під обстрілами. Рятували підтримка та надійне плече побратима.
«Участь у бойових діях — це досвід. Важкий, болючий, але для справжнього захисника — дуже важливий. У пам’яті багато важких спогадів… Але ми знаємо, за що ми боролися і продовжуємо боротись», — говорить Віталій Левчук.
Вже у 2018-му році Віталій вступив до лав Національної поліції і працював у секторі реагування патрульної поліції на Дунаєвеччині. Коли формували зведений загін для охорони публічного порядку в зоні ООС — без вагань подав свою кандидатуру. Відрядження до Покровська тоді тривало близько 4-х місяців.
На запитання про те, що підтримує наших захисників на передовій, старший сержант поліції переконано говорить:
«Коли ти на війні, почуття бувають змішані: страх, відчай, радість від досягнень та перемог. Лише одне незмінне — любов до своїх рідних. Вона і дає потужну силу кожному захиснику».
Уже з початком повномасштабного вторгнення поліцейський знову визвався добровольцем у зведений загін, який вирушав на деокуповану Харківщину. Разом з колегами Віталій проводив необхідні стабілізаційні заходи. Також поліцейські всіляко допомагали місцевому населенню: розвозили необхідні речі та продукти харчування.
«Після відходу ворожих військ місцеві ще довго не могли отямитись. Спустошення і невідомість — ось що я бачив в їхніх очах. Зруйновані будинки та долі. І постійні запитання «Що далі?» — згадує поліцейський.
Про майбутнє і перспективи цієї війни Віталій говорить дуже переконливо:
«Ми не здалися, а впевнено стали на захист своєї землі. Ми обрали боротьбу. І цей вибір буде винагороджено. Ми обов’язково переможемо. Заради минулого і майбутнього»!
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь