У Шепетівці тричі зводили храм на честь Архістратига Михайла

У Шепетівці тричі зводили храм на честь Архістратига Михайла

Традиція вшановувати командувача Божого війська Михайла ведеться у Шепетівці не одне століття. Прикметно, що чимало сільських храмів Шепетівщини і до нині носять ім’я верховного ангела.

Дві церкви на честь командувача Божого війська

Щодо нашого міста, то на його території було два величних храми названі на честь Архістратига, жоден з них не вберігся. Але історичні джерела — «Історико-статистичний опис церков та парафій Волинської єпархії» Миколи Тодоровича», — свідчить, що Архангело-Михайлівська церква існувала за межами містечка Шепетівка.

У Шепетівці тричі зводили храм на честь Архістратига Михайла

Про це зазначалося у надписі старовинного Євангелія 1748 року, яке подарували у 1759 році церкві. Але перші відомості про її настоятеля Якова Гвіздовського вказують на період його служіння у згаданому храмі в 1751 році. Одним з орієнтирів місця знаходження споруди були розташовані неподалік кам’яні хрести. Деякі з них вціліли і до нині.

У Шепетівці тричі зводили храм на честь Архістратига Михайла

За легендою, храм увійшов у землю в перший день Пасхи. Але свого часу таку версію священик Микола Качанівський вважав такою, що не відповідає дійсності, мовляв, немає згадок про будь-які катаклізми у Шепетівці.

Час будівництва нового храму на честь Архангела Михайла припав на баталії, що велися до 18 червня 1792 року. Тоді російські війська остаточно розбили під селом Жилинці, що поблизу того ж Заславля (Ізяслава), польський загін під командуванням князя Йосипа Понятовського.

У Шепетівці тричі зводили храм на честь Архістратига Михайла

Священик Гермоген Віленський у статті про святкування століття храму в Шепетівці для журналу Волинські Єпархіальні Відомості зазначив, що Шепетівська Свято-Михайлівська церква збудована в 1792 році на кошти поміщика і прихожан.

Віленський пише:

«Збудована вона була з різаного соснового дерева на кам’яній основі, міцна, покрита сосновою гонтою, тертицями (тобто лускоподібна форма). Висота її була 58 ½ ліктів (близько 35 метрів), довжина 40 ½ ліктів (близько 23 метрів), ширина 30 ліктів (близько 17 метрів). Про це свідчить напис, який був зроблений у притворі (прибудові перед входом в храм) над великими дверми».

Як церква стала з греко-католицької православною?

Первісно церква у Шепетівці була уніатською. Священик Віленський пише: «Шепетівська церква, окрім того, що повернута вівтарем на північ, вона і по-своєму зовнішньому вигляді і своїй архітектурі нагадує римо-католицький костел». А от як греко-католицька церква стала православною спробував пояснити шепетівський священик Микола Качанівський у статті «Церковний літопис засвідчує». Ось що він пише:

«В 1793 році після другого поділу Польщі була утворена Ізяславська губернія, до складу якої увійшла Шепетівка. 13 квітня 1793 року Катерина II довірила губернію духовному настоятелю, поборнику православ’я Віктору Садовському: єпископу Мінському, якому тоді був присвоєний сан архієпископа, і він став називатися Мінським та Волинським».

Отримавши такі повноваження від імператриці, Садовський створив грамоту, яка запрошувала уніатів південно-західного краю прийняти православ’я і «безбоязненно возвращаться в объятия восточной церкви». Але рух на користь православ’я у Шепетівці не було сприйнято з захопленням. Тодішній настоятель церкви у Шепетівці Петро Пузиковський і сам був противником православ’я. Тому його без жодних зволікань в 1794 році архієпископ Волинський та Мінський звільняє з посади.

Церковні скарби не вціліли

За понад століття функціонування храм у Шепетівці якісно збагатився, зокрема, в 1874 році його іконостас було покрито сусальним золотом, у Почаївській лаврській друкарні закупили нові православні книги вартістю 96 карбованців. А в 1890 році іконописці Гнат і Фоедосій Павловські за 185 карбованців вималювали на позолочених фонах ікони: Спасителя, Божої Матері, святого Олександра Невського, святих Бориса та Гліба, Князя Володимира та інших святих. А дзвіниця мала 5 дзвонів.

У літописі Віленський частково описує й інші матеріальні цінності, які мав Шепетівський храм. Свого часу імператриця Катерина подарувала кілька своїх суконь для церкви, з них у подальшому пошили ризи — богослужбовий одяг для священика. Ось так літописець описав ці імперські дари:

«…в ній (церкві — Авт.) були ризи з великої милості даровані з плісу червоного оздоблені прозументом (мотузка — Авт.) срібним…, плечі крашениною (цупка фарбована тканина — Авт.) підкладені, до низ єпітрахіль з білого гродетуру (товста шовкова тканина — Авт.) вишита квітами золотими та шовковими».

Також не менш розкішні були й три покриви, якими під час звершення літургії накривають дискос і потир. На них імператриця здарувала білий атлас розшитий срібними квітами та обшиті золотим позументом.

З нагоди сторіччя граф Йосип Потоцький подарував церкві срібно-позолочену чашу вартістю близько 300 рублів. Вона важила близько 3 фунтів (близько 1,2 кг).

Крім того, церква мала величезний архів, у якому зберігалися цінні ікони, книги та рідкісна Біблія 1690 року видання. В такому вигляді храм у Шепетівці проіснував до 1924 року. У своїй статті Микола Качанівський зазначає, що саме у цьому році святиня і згоріла.

Палаючого півня закинули до святині невідомі з револьверами

Свого часу побутували різні версії знищення храму вогнем. Офіційна — підпал вчинили самі священики, які ворогували між собою. Але священик Качанівський ставить під сумнів такий перебіг подій. Натомість йому вдалося знайти свідчення церковного сторожа Матвія Поліщука у цій справі. Під час першого допиту, який проводив начальник міліції, храмовий страж вказав, що церква була підпалена невідомими людьми озброєними револьверами. Зрозуміло, що зброю у той час могли носити тільки ті, хто служив у відповідних органах.

Михайлівський храм у Шепетівці тричі відроджений

Але на цьому історія Михайлівської церкви не завершується. Отець Миколай у своїй праці пише, що вже за два роки «надзвичайно швидкими темпами» розпочалася її відбудова. Камінь постачали з села Климентовичів, а цеглу з Судилкова, де її розібрали з винокурного заводу одного з поміщиків. Але, на жаль, виникла затримка з лісопильними матеріалами. В незавершеному стані храм простояв ще до 1936 року, далі за наказом місцевої влади його розібрали.

Менш як за півстоліття на іншому пагорбі громада звела новий храм і, напевно, не за збігом обставин на честь Архістратига Михайла. Влітку 1992 року відбулося освячення місця під будівництво Свято-Михайлівського храму, який так само як і «його попередник» споруджувався на пожертви парафіян та підприємств міста. Освятили новозбудовану святиню у день Собору Архістратига Божого Михаїла — 21 листопада 2000 року.

Нині Свято-Михайлівський собор є кафедральним та святкує храмове свято.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppX

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Сезон пожеж: рятувальники закликають не спалювати суху траву
На Хмельниччині під час пожежі загинула жінка
На Хмельниччині за добу вигоріло понад 1,3 гектарів території
Церкву-фортецю, якою незаконно користувався священник, повернуть державі
Через атаку шахедів у 30 населених пунктах Хмельниччини відсутнє електропостачання
Через людську недбалість на Хмельниччині за добу сталося шість пожеж

Читайте у цій рубриці



На Хмельниччині пенітенціарна установа має власну 200-річну історію
Історія орденів і медалей в Україні: від княжих часів до незалежності
Нацисти 80 років тому спалили село на Шепетівщині
У цей день народилася одна з перших українок, що стала Праведницею народів світу
У селищі на Хмельниччині телефон з’явився раніше, ніж у російського імператора
На Хмельниччині досліджують колишній маєток відомого містика, алхіміка та ілюміната
FacebookTelegramViberWhatsAppX