Випадково знайшовся: неймовірна історія українця, який став вождем племені індіанців
Аби хоча б трішки відволіктися, пропонуємо згадати історію, що стала легендою і щодо правдивості якої досі точаться палкі дискусії. Втім, як правило, легенда бере свій початок з реальних подій. Отож перенесемося на понад 100 років назад…
Diaspora.ua на основі відкритих джерел підготувала історію про українця Івана Даценка, якого вважали загиблим 1943-му. Але він випадково знайшовся за океаном.
29 листопада буремного 1918 року в мальовничому селі Чернечий Яр неподалік від Диканьки на Полтавщині народився майбутній індіанський вождь, а тоді — просто Даценко Іван Іванович.

Так почалася неймовірна напівлегендарна історія, варта уваги найкращих письменників та режисерів світу (до слова, з Чернечим Яром пов’язана ще одна кінематографічна історія світового масштабу — з Софі Лорен та Марчелло Мастрояні). Сюжет нашої сьогоднішньої історії — як звичайний українець, радянський льотчик, Герой Другої світової війни, якого вважали загиблим 1943-му, випадково знайшовся через багато років у Канаді, де став вождем племені індіанців. Щодо його правдивості досі немає єдиної думки, але він вартий уваги хоча б тому, що міг би лягти в основу касового голівудського фільму (наразі маємо чудовий український фільм про нього). Втім, можливо, це ще попереду…
Рання біографія Івана Даценка є типовою для сільського хлопчини — середня школа, зооветеринарний технікум у сусідній Писаревщині, служба в лавах ЧА. Саме армія змінила його шлях від ветеринара до професійного військовика: у 1940 р. він закінчив військове авіаучилище в Оренберзі. І цілком логічно, з початком німецько-радянської війни в червні 1941 р. опинився на фронті.
Військова кар’єра старшого лейтенанта Івана Даценка складалася більш, ніж успішно. На початок серпня 1943 р. він здійснив 213 бойових вильотів на бомбардувальниках Іл-4, відзначився у боях за Сталінград та Орел. Його було нагороджено орденом Червоного Прапора, присвоєно звання Героя Радянського Союзу і медаль Золотої зірки.
Та доля справжніх героїв сповнена драматичних, а часто й трагічних, моментів. 18 квітня 1944 р. при виконанні бойового завдання по бомбардуванню залізничної станції Львів-2 літак Івана Даценка був збитий. Офіційно цей день вважається днем його смерті. Рідні оплакали свого Івана, односельці почали клопотатися про перейменування вулиці та встановлення пам’ятника на честь свого земляка — Героя Радянського Союзу. Аж раптом згори до місцевої влади прийшло секретне розпорядження призупинити всю цю кампанію… Чому? Бо доля героїв не лише драматична, але й багата на неочікувані й неймовірні повороти. І ось тут вже насправді досі важко зрозуміти, де правда, а де легенда.
Несподівано на початку 1980-х років народний артист СРСР Махмуд Есамбаєв в одному з інтерв’ю розповів цікаву деталь про свій візит до Канади в 1967 р. у складі радянської делегації на Всесвітній виставці «Експо-67» у Монреалі. Під час відвідин племені могавки кохнавік (союз ірокезів) вождь племені неабияк здивував іменитого артиста: високий, міцний, індіанець, весь в татуюваннях і розмальований бойовими фарбами, з головою в різнокольоровому пір’ї, але з військовою виправкою. Есамбаєв тоді звернувся до перекладача: «Скажіть вождю, що він дуже красивий». На що вождь чистісінькою українською мовою відповів: «Здоровенькі були, прошу до мене в гості». У подальшому вождь розмовляв із радянською делегацією російською мовою, з перекладачем — англійською, а зі своїми — індіанською.
Як згадував пізніше Есамбаєв, потім вождь покликав свою дружину й щось їй сказав, після чого на стіл були поставлені галушки й українська горілка (він заздалегідь знав, що приїде радянська делегація). Випили, закусили і вождь запитав: «А українські пісні ви знаєте?». І сам красивим баритоном затягнув «Розпрягайте хлопці коней…». Дружина, діти й члени делегації підспівували. Хтось запитав: «Хто ж ви такий?». Вождь відповів: «Я Іван Іванович Даценко з-під Полтави».

Індіанці дали своєму вождеві ім’я Пронизуючий Вогонь, а його канадське ім’я й прізвище — Джон Макнобер. Про те, що вождь індіанського племені Іван Даценко не лише виходець із Радянського Союзу, а ще й Герой РС, льотчик, Есамбаєву, з його слів, розповів професор Монреальського університету.
В 2001 р. журналісти телепрограми «Чекай мене» на прохання родички Івана Даценка знайшли понад 20 людей, які знали Даценка по службі, і тих, які бачили його в Канаді. Його та його сина вже не було серед живих, доля онуків невідома. Але вдалося встановити і підтвердити, що Герой СРСР Іван Даценко та індіанський вождь з Канади — одна людина.

Як же наш герой опинився на іншому континенті і в такій неочікуваній ролі? За однією з версій — саме вона відображена в українській стрічці «Той, хто пройшов крізь вогонь» Михайла Іллєнка. Після катастрофи літака Іван потрапив в полон до ворога, втік і його схопила радянська контррозвідка як ймовірного шпигуна — так він опинився у таборі в Сибіру. Але і звідти він втік та зумів по льоду перейти Берингову протоку до Америки. Вже у Канаді українець одружився на донці вождя. За іншою версією, після втечі з німецького полону, Даценко, скоріше за все, потрапив до американської зони окупації Німеччини, а звідти з потоком біженців — до Канади. Працював поблизу Монреаля, де познайомився із донькою індіанського вождя, одружився з нею і успадкував владу тестя.
У 2010 році вийшла в світ художньо-документальна повість О. Щербакова «Небо і земля Івана Даценка». А в 2012 році — художній фільм режисера Михайла Іллєнка «Той, хто пройшов крізь вогонь» про неймовірну долю Івана Додоки, хлопця з Полтавщини, праобразом якого став Іван Даценко.



























Залишити відповідь