Загадкова княгиня із Хмельниччини та легендарний Довбуш: що про це відомо

Загадкова княгиня із Хмельниччини та легендарний Довбуш: що про це відомо

У кінці XVII століття у розвитку Чолганського Каменя (Чолгана) — така була назва Теофіполя, що на Хмельниччині до 1740 року — розпочався новий етап. У 1681 році, власник поселення, Павло Кшиштоф Сенюта, передав посесію (володіння землями та людьми на певних умовах) князеві Станіславу Яну Яблоновському (1634–1702), Великому коронному гетьманові Речі Посполитої, видатному державному діячеві, блискучому полководцю.

Чолганський Камень (Чолган) та прилеглі до нього території, були повністю спустошені нападами татар 1593 р., 1618 р.,1626 р., воєнними діями 1648–1649 років, зазнавали занепаду внаслідок Руїни (60–80 років XVII ст). Станіслав Ян Яблоновський передав Чолган своєму синові, Александру Яну Яблоновському (1670–1723). Саме новому власникові, молодому князеві, гетьман Іван Мазепа видає грамоту, звільняючи його володіння у Чолганському Камені від сплати контрибуції (примусових грошових та натуральних платежів на користь армії, яка перемогла).

Важливою подією у житті Алексанра Яблоновського стає його одруження у 1698 році з Теофілією Сенявською, донькою князя Миколая Ієроніма Сенявського. Це була подія величезного значення у житті обох магнатських родів, представники яких були рівними у походженні, в майновому становищі та заслугах перед Вітчизною та королем.

В цілому в історії Теофіполя особливу роль відіграли жінки. Саме в їхніх руках селище перетворилося на культурний та релігійний осередок Волині. Власниці дбали про економічне процвітання, захист та розвиток земель. Найзагадковішою є постать Теофілії Яблоновської з роду Сенявських(1677–1754). Місце народження та проживання Теофілії до заміжжя невідоме. Також дослідники не віднайшли її портрета.

Її чоловік був представником знатного роду, військовим діячем Речі Посполитої, впливовим політиком та належав до найбагатших князівських родин. Теофілія не поступалася йому ні знатністю роду, (успадкувала князівський титул), ні розумом, ні багатством. Де проживала родина Яблоновських, у якому зі своїх численних маєтків мешкала, достеменно невідомо. Це могли бути Ляхівці, Львів, Моренці… Її діти — дочки Ядвіга, Маріанна та Кароліна-Тереза і син — Юзеф Александр, народилися в Тихомелі. Очевидно саме Тихомель був головною резиденцією сімейства.

До Чолгана (Теофіполя) княгиня переїхала у у 1718 році (за іншими даними — у 1723-му після смерті свого чоловіка). Активна діяльність княгині (Ян Марек Гіжицький називає її хорунжою) проявилася в облаштуванні містечка, управлінні господарськими справами, меценатській діяльності. Документи свідчать, що Теофілія у 1739 році видає розпорядження про призначення фундації на заснування та побудову костелу та кляштору Ордену босих братів Найсвятішої Трійці від викупу бранців (тринітаріїв). Для цієї справи записала на фундацію 40 тис. злотих забезпеченими селами Вовківці і Тараканівка.

Будівництво було закінчене у 1746 році та посвячене єпископом Луцьким і Брестським Франциском Антонієм Кобєльським. Костел Святої Трійці був присвячений ще й святій Теофілії, святому Архангелу Михаїлу, святому Каетану та святому Янові Непомукові. Він став центром парафії, до якої входили Теофіполь та декілька навколишніх сіл. Саме тут, при кляшторі, у 1733 році, було відкрито парафіяльну школу, яка започаткувала розвиток освіти у містечку. Тут навчалися хлопчики. Кляштор власним коштом утримував шпиталь.

Крім костелу та кляштору, Теофілія у 1744 році побудувала на кладовищі каплицю святого Роха — захисника від епідемій інфекційних хвороб.

У 1740 році княгиня перейменувала містечко з Чолгана на Теофіполь, ніби передбачаючи, що історія збереже лише її ім’я. З цього приводу місцеві жителі розповідають бувальщину, як слуги княгині за допомогою батога привчали мешканців до нової назви містечка.

Княгиня надавала велику підтримку тринітаріям та більшість свого часу проводила у Теофільполі. У листі від 1745 року, її син, Юзеф Александр Яблоновський, докоряв матері, що вона не має часу відвідати лікаря, бо займається справами ченців. Тринітарії ж називали її своєю добродійкою.

Через необхідність контролювати справи у маєтках, розташованих у Руському воєводстві, Теофілія часто відвідувала Львів та проживала там. В архіві зберігається її лист, датований 1739 роком, до посесора маєтків Павла Беное. Княгиня непокоїться з приводу нападів Олекси Довбуша на її соляні копальні поблизу Яблунова.

Загадкова княгиня із Хмельниччини та легендарний Довбуш: що про це відомо

Агата Бронислава Бузек у роль Теофілії Яблоновської, фільм «Довбуш». Фото Dovbush Movie

Цікаво, що у новому фільмі про Олексу Довбуша одна із персонажів — саме Теофілія Яблоновська, що мала маєтності саме на Хмельниччині. Поверхнево у сюжеті фільму і йдеться про події, що описуються у вищезгаданому листі. За сценарієм княгиня мала докласти усіх зусиль, щоб придушити діяльність опришків, адже від цього залежало її становище. Насправді ж після загибелі ватажка між шляхтою виникла суперечка: кожен хотів похвалитися перед гетьманом Потоцьким і коронною князівною Яблоновською, що саме з його допомогою виявлено «вірність і хвалебний вчинок», убивши відомого опришка.

Повертаючись до документальних свідчень біографії княгині Яблоновської, то судові справи вказують, що вона мала суперечки з місцевою шляхтою щодо господарських та майнових справ. Так шляхтянка Забіровська-Гнатовська Йоанна скаржилася на Яблоновську Теофілу та єврейський кагал Ляховець — сучасна назва Білогір’я — за несплату боргів у 1726–1728 роках.

У володінні Теофілії перебували величезні маєтності. Документ від 1730 року називає Теофілію Яблоновську з Сенявських дідичкою Моренців та Лисянки (сучасна Черкаська обл.)

З усіх дітей княгині, найбільше спілкувався з нею її син Юзеф Александр Яблоновський, який проживав на той час в Ляхівцях.

Він не поділяв маминого захоплення Теофільполем, але судячи з листів до неї, допомагав порадами. Померла Теофілія Яблоновська у 1754 році у Теофільполі. За наполяганням сина покійну перевезли до Львова, де вона знайшла спочинок в Львівському костелі отців Єзуїтів — родовій усипальниці Яблоновських. Тринітарії наполягали на похованні у Теофільполі, але князь вчинив по-своєму. Очевидно, письмового заповіту щодо місця поховання покійна не залишила.

Другою відомою власницею Теофільполя стала Теофілія Стрижислава Яблоновська (1742–1816) — онука Теофілії Яблоновської з Сенявських.

Загадкова княгиня із Хмельниччини та легендарний Довбуш: що про це відомо

Вона отримала містечко від свого батька — Юзефа Александра Яблоновського. Місце народження княгині невідоме. Її батьки, Юзеф Александер Яблоновський та Кароліна Радзивіл, багато подорожували Європою. Польські дослідники життя Теофілії відзначають, що вона отримала досконалу освіту та виховання. З дитинства була серед патріотів-шляхтичів, тому завжди цікавилася політикою. У 15-річному віці була представлена при дворі австрійської імператриці Марії-Терезії. Юна Теофілія отримала найвищу жіночою нагороду — орден Зоряного Хреста.

У 1761 році, у віці 19 років, Теофілія Стрижислава вийшла заміж за князя Юзефа Сапєгу (1737–1792). Юзеф Сапєга — Великий Литовський Крайчий у 1766–1784 роках, посол до сейму, впливовий політичний діяч Речі Посполитої.

Подружжя було активними учасниками політичних подій того часу. Спостерігаючи посилення російських імперських впливів у Литві та Польщі та намагаючись протистояти їм, Теофілія та Юзеф Сапєги долучилися до учасників Барської конфедерації 1768–1772 років. Разом з однодумцями підняли збройне повстання проти короля Станіслава Августа Понятовського та його покровительки- російської імператриці Катерини ІІ.

Юзеф Сапєга очолював один з підрозділів армії конфедератів, брав участь у військових діях. Теофілія листувалася з французькими політиками, шляхтою. Подружжя надавало великі кошти конфедератам, розуміючи важливість боротьби за незалежність Речі Посполитої. У 1772 році Барську конфедерацію було знищено російськими військами, а Річ Посполиту — розділено між Росією, Австрією та Пруссією. Для сім’ї настали роки еміграції. Сапєги виїхали до Франції, де мали надійний прихисток, моральну та політичну підтримку від короля Людовіка ХV (родича Теофілії Стрижислави). Саме тут народився їх єдиний син Александр Антоній Сапєга (1773–1812).

Після років проживання за кордоном, у 1779 році, Сапєги отримали амністію та повернулися до своїх маєтків. Син залишився у Франції для навчання та військової служби. У них народилася дочка Анна Текля Сапєга. Княгиня намагалася впорядкувати занедбані господарські справи, сплатити борги. Часто перебувала у Варшаві, де складалися плани нових повстань.

Сімейне життя Теофілії було складним. Чоловік полюбляв грати в карти та робив багато боргів. Врешті подружжя з 1784 року почало проживати окремо. Теофілія Стрижислава — у Теофільполі, а князь Юзеф Сапєга — у Ляхівцях, де у 1792 році помер у віці 55 років.

У Теофільполі княгиня ремонтує старий двоповерховий палац, добудовує крило та переробляє дах. Саме тут, в оточенні старовинних речей, фамільних портретів, реліквій, спогадів з 1792 до 1816 року доживала свій вік Теофілія Стрижислава. Важким ударом для неї були Другий та Третій поділи Речі Посполитої, які остаточно знищили її батьківщину.

Теофілія приховувала скрутне матеріальне становище родини, обтяженої боргами. Вона щораз рідше покидала свій дім, а з часом зовсім перестала активно спілкуватися з людьми.

Смерть дочки та єдиного сина у 1812 році зробили її життя зовсім безрадісним.

Померла Теофілія Стрижислава у 1816 році. По собі княгиня залишила великі маєтки, обтяжені боргами, які перейшли до її невістки, Анни Замойської, а згодом — були конфісковані російською владою.

Тіло княгині було поховано у Теофільполі, на території Тринітарного монастиря, але і після смерті ця жінка не знайшла спокою. У 1977 році місцева влада вирішила зруйнувати будівлю костелу, у якій було розміщено пекарню. Стіни зруйнували вибухами та дістали кам’яний саркофаг з тілом княгині. Подальша доля останків Теофілії невідома. Поки що ніхто не знає місця перепоховання.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppX

Підписатися на наші новини у месенджерах:

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво


У Хмельницькому дітлахи познайомилися зі світом Героїв без зброї
10 років супроти ворога: ювілей створення спецроти поліції Хмельниччини «Богдан»
Начальник ГУ ПФУ на Хмельниччині розповів про субсидії на новий сезон
В одній із громад Хмельниччини людей лякає запах води з крана

Читайте у цій рубриці


Як онук великого коронного гетьмана був господарем Нетішина і Кривина
Великдень і пасочки: як язичницька спадщина окупувала найвеличніше християнське свято
Як середньовічний магнат на Хмельниччині замок будував
Після аварії на ЧАЕС потяг «москва-Хмельницький» перестав курсувати не одразу
FacebookTelegramViberWhatsAppX