Як химерний князь у Білогір’ї влаштовував феєрверки та приймав короля

Як химерний князь у Білогір’ї влаштовував феєрверки та приймав короля

Нині у Білогір’ї (колишня назва Ляхівці), що у Шепетівському районі, мало що нагадує про одного з найвідоміших власників містечка — князя Юзефа Александра Яблоновського (1711–1777). Син Александра Яна Яблоновського та Теофілії Яблоновської з Сенявських отримав Ляхівці та Теофіполь у спадок по смерті своєї матері у 1754 році.

Народився у Тихомелі, де, ймовірно, у той час була резиденція Яблоновських. Після смерті батька, з 1723 року його вихованням займалися дядьки — Стефан Потоцький, Белзький воєвода та Ян Станіслав Яблоновський, Руський воєвода. Хлопець навчався у Львові, в єзуїтському колегіумі, де мав шанс здобути блискучу освіту.

Як химерний князь у Білогір'ї влаштовував феєрверки та приймав короля

Юзеф Олександр Яблоновський

З 1729 по 1731 рік поєднував подорож Європою з навчанням. Він відвідав Польщу, Німеччину, Бельгію, Голландію, Англію та Францію. У Парижі, у 1729 році, був прийнятий при дворі короля та особисто представлений спадкоємцеві престолу — майбутньому королеві Людовіку ХIV. Королева Франції була його рідною тіткою. Вона надала для племінника окремі покої та створила умови для навчання молодого князя. У Парижі Юзеф Александр вивчав архітектуру, математику, геометрію. Його наставником був Гільдебрандт. У 1730 році князь переїздить до Риму. Його приймає Папа Климент ХІІ. Князь захоплюється красою «вічного міста», його архітектурними шедеврами, музейними скарбами. Подорож продовжилася у Флоренції та Генуї.

Сучасники відзначали у молодого князя любов до мистецтва та неабиякі здібності до наук. Після повернення на батьківщину допомагав матері Теофілії Яблоновській управляти маєтностями, розташованими в Україні, Литві, Польщі та Білорусі. З 1755 року був на посаді Новогрудського воєводи. Кавалер орденів Білого Орла (1746), Святого Духа (1756), який отримав з рук французького короля Людовіка ХIV, орденів Святого Михаїла та Святого Губерта. Князь Священної Римської Імперії з 1743 року.

Як химерний князь у Білогір'ї влаштовував феєрверки та приймав короля

Костел Св. Вікентія де Поля у Ляхівцях відкрили у 1660 році. Поруч з ним звели Домініканський монастир.

Юзеф Александр був двічі одружений. Перша дружина князя Кароліна Тереза Пія Радзивіл Яблоновська Сапєга стала матір’ю майбутньої власниці Теофіполя — Теофілії Стрижислави Яблоновської Сапєги. Друга дружина князя — Франциска Вікторія Воронецька мешкала з ним у Ляхівцях, які він обрав своєю резиденцією. Князь не поділяв любові своєї матері Теофілії Яблоновської Сенявської до Теофіполя. Він не раз лагідно докоряв матері у листуванні, що вона аж надто переймається справами тринітаріїв та будівництвом костелу і кляштору (лист 1745 року). На його думку, це шкодило материному здоров’ю. В іншому листі (за 1746 рік) князь скаржився Теофілії, що тринітарі не привітали його з річницею перебування на посаді. Юзеф Александр, очевидно, долучився до проектування куполу костелу у Теофіполі виключно з огляду на просьбу матері, але рік зволікав з формулюванням остаточного напису на будівлі, пояснюючи це «браком творчого натхнення». Найбільш точний опис резиденції князя подає дослідник Антоній Роллє у своїй праці.

Будівництво фортеці та палацу у Ляхівцях тривало у 1745–1749 роках. Вона була розташована на штучно збільшеному посеред озера острові. Це була споруда п’ятикутної форми, оточена з боків триярусними вежами. Мури фортеці були обнесені ровом. Підйомний міст біля брами та гребля, сполучали князівський палац з містом. На брамі — таблиця з написом та датою 1749. Посеред двору резиденції Яблоновський заклав парк, у якому було багато рідкісних видів дерев та квітів, привезених з Голландії. Князь постійно утримував у себе військовий гарнізон з артилерією. Серед споруд резиденції дослідники виокремлюють портретну залу, бібліотеку, скарбницю та тронний зал на 400 осіб, де князь, сидячи на троні під балдахіном, в урочисті дні приймав у себе відвідувачів — державців маєтків з даниною. Єдиним зображенням резиденції є малюнок Наполеона Орди, який зберігається у Краківському музеї.

Як химерний князь у Білогір'ї влаштовував феєрверки та приймав короля

Юзеф Олександр Яблоновський на міді Філіппа Ендліха

Князь полюбляв пишні прийоми. Опис однієї з урочистостей, опублікований у 1757 році в «KurierzePolskim». Серед гостей були титуловані світські та духовні особи, урядовці — воєвода Брацлавський, Ковельський та Буський старости, судді гродські — Буський та Кременецький, ксьондз-єпископ Луцький. Під час банкету виголошувалися хвалебні промови на честь князя. Вони супроводжувалися артилерійськими залпами та феєрверками.

Сучасники відзначали численні дивацтва та химери князя. Він полюбляв хвалитися своєю родовитістю, близькими родинними зв’язками з французьким королем Людовіком ХIV та іншими монархами.

Під час урочистих прийомів князь вимагав, щоб його піддані ставали на коліна, цілували йому руку та вклонялися. Особливо пишними були урочистості в день іменин — 19 березня, на Святого Юзефа. За життя князя такі урочистості відбувалися щорічно. Сучасники відзначали ще й особливу церемонію виїзду князя до костелу, що супроводжувалася підняттям князівської корогви на замку та інспекцією князівської гвардії. Регламент таких подій, як і публічних аудієнцій складав сам Юзеф Александр.

У Ляховецькому замку князь та його дочка Теофілія Стрижислава Яблоновська Сапєга приймали короля Станіслава Августа. Саме завдяки детальним описам придворних церемоній, дослідникам вдалося відтворити вигляд Ляховецького палацу князя Юзефа Александра Яблоновського.

Князь славився не лише своїми дивацтвами та пихатістю, а й освіченістю та розумом. Він був членом наукових товариств, зібрав величезну бібліотеку, яка займала ціле крило його палацу та налічувала тисячі цінних книг (серед них особливі стародруки — ікунабули). Колекції медальйонів, мінералів, зброї, монет, добре впорядкований архів, портретна зала були гордістю господаря. Помер князь у 1777 році у Лейпцигу.

По його смерті Ляхівці, Теофіполь та інші численні маєтки перейшли до його дочки Теофілії Стрижислави Сапєги з Яблоновських. Згодом Ляховецький замок почав занепадати. Частину майна (найбільш цінні колекції, бібліотеку та меблі) після повернення подружжя князів Сапєгів (Теофілії Стрижислави та Юзефа) з еміграції, було перевезено до Теофіполя, де поселилася княгиня.

Князь Юзеф Сапєга проживав у Ляхівцях з 1784 року, де й помер у 1792 році. Очевидно, що Ляхівці стали місцем спочинку князя.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


3 коментарі до статті «Як химерний князь у Білогір’ї влаштовував феєрверки та приймав короля»

  1. Alexander Bereznuk коментує:

    Мікі Рурк виявляв бажання бути похованим неподалік від Білогір’я, у Шепетівському районі…
    Якщо продовжити тему кіно, то є інформація про проживання дідуся та бабусі Стівена Спілберга у межах нинішнього Шепетівського району….

  2. Володимир коментує:

    “у 1729 ро­ці, був прий­ня­тий при дво­рі ко­ро­ля та осо­бис­то пред­став­ле­ний спад­ко­єм­це­ві прес­то­лу — май­бутньому ко­ро­ле­ві Лю­до­ві­ку ХIV” – але ж Лю­до­ві­к ХIV помер у 1715 році, а спадкоємець Людовік XVI народився 1754 р.)
    “Ко­ро­ле­ва Фран­ції бу­ла його рід­ною тіт­кою” – але ж у Марії Лещинської, королеви Франції у 1729 р., була лише одна сестра Анна, яка померла в 1717 р.)
    стільки авторів і стільки помилок (ляпів))))

  3. Лилия Каминская коментує:

    В Полонному жили евреі Шпільберги


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності


Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Рецидивіст із Білогірщини переховувався від органів правосуддя
У Білогір’ї двоє молодиків обікрали місцеву жительку
На Шепетівщині вітали довгожительку, яка багата внуками, правнуками і праправнуками
На Білогірщині заклад харчування порушив вимоги протиепіде­міч­ного режиму
Де жителям Хмельниччини шукати інформацію про репресованих родичів
Учні ліцею на Шепетівщині стали помічниками поліцейських

Читайте у цій рубриці



У шепетівському музеї зберігається унікальний експонат з європейського королівства
Ректора Острозької академії XVI ст. визнали святим
За результатами референдуму в Шепетівці та районі визнали недійсними понад 850 бюлетенів
Голод 1933-го на Поділлі: жорстокі факти і цифри
У грудні 1932-го на Шепетівщині селяни почали вмирати від голоду
В Ізяславі у культовій споруді співіснують — костел, редакція газети, школа мистецтв і трудовий архів