Шепетівчанин Андрій Казмірчук півроку командував розвідгрупою

Шепетівчанин Андрій Казмірчук півроку командував розвідгрупою

Шепетівчанин Андрій Казмірчук з позивним «Тихон» у 2015 році перебував у зоні АТО, пройшов від Майорська до Зайцева Донецької області.

Свій позивний атовець отримав за ставлення до виконання завдань. Завжди відповідав: «Зробимо по-тихому».

— У 2015 році загинув мій товариш Андрій Молодика з села Велика Медведівка, — розповів Андрій. — Ми разом навчалися на трактористів. Його поховав, а згодом і сам пішов в АТО. Мене призвали під час 4-ї хвилі мобілізації.

Чоловік має найбільш мирні професії: будівельника та комбайнера. У зоні АТО шість місяців Андрій Казмірчук командував диверсійно-розвідувальною групою.

— Ми проводили розвідку території, викликали у разі необхідності вогонь на себе, щоб відкрити позицію ворога, — пригадав атовець. — Обмінювали заручників. Та найважче — забирати вбитих і поранених побратимів. Одного разу після бою на мундирі вбитого ДНРівця зірвали шеврони, а там інші з написом: «северофлотский моряк». Наш покійний командир тоді сказав: «Трактористи і комбайнери поклали моряків».

Андрій Казмірчук від побаченого та пережитого за вісім місяців у зоні АТО повністю посивів. З 16 чоловік його групи живими нині залишилось четверо розвідників.

Шепетівчанин Андрій Казмірчук півроку командував розвідгрупою

— Ми — «нічні гості», — каже Андрій. — Бувало по три дні не поверталися із завдання, перебували на окупованій території. Перше правило розвідника — обережність. Після того, як одного разу вогонь накрив нашу групу, ніколи не ходили за визначеним заздалегідь маршрутом. Свідомо відхилялись від нього, до того ж, йшли ближче до лінії розмежування зі сторони ворога, так виявилося надійніше. На завданні завжди думаєш не за власне життя, а за безпеку групи, щоб всі повернулися живі.

Окрім тривожних ночей, розвідник пригадав складні побутові умови.

— На місці дислокування під час обстрілів розбили трубопровід. Води питної взагалі не було. Привозили КамАЗ п’ятилітрових бутлів, їх вистачало на три дні. Для прання збирали дощову воду, а для гігієни — витиралися вологими серветками, які привозили волонтери. Борода відросла майже до пояса, коли прийшов у відпустку діти не впізнали.

Після контузії атовець повернувся додому в село Лавринівці Шепетівського району. Чоловік із дружиною виховують трьох синів.

— Працюю на комбайні, збираю зерно, — додає герой. — Це те, що люблю робити.

Після зони АТО незвична була нічна тиша, тому не міг спати та пристосуватися до мирного життя.

— Для мене найкращим психологом стала родина, — ділиться Андрій Казмірчук. — Нині думаю за долю своєї сім’ї, інше — не хвилює. Не хочу, щоб дітям коли-небудь довелося брати зброю в руки і побачити хоч дещицю того, що бачив я за вісім місяців.

Андрій Казмірчук нагороджений медалями та грамотами.

Поділитися посиланням:
FacebookTelegramViberWhatsAppTwitter

Новини партнерів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Я ознайомився/лася та погоджуюся з Правилами коментування та Політикою конфіденційності

Теґи публікації


Вам також може бути цікаво



Шепетівський розвідник мріє повернутись на передову
У Хмельницькому вшанували загиблого у російсько-українській війні розвідника
Спогадами про Іловайський котел поділився шепетівчанин Денис Печенюк
У Шепетівці з травматичної зброї поранено дитину
Розвідники Микола Мокрий та Мурман Джапарідзе звільняли Шепетівку

Читайте у цій рубриці



Капелан із Шепетівки отримав «Козацький хрест»
У Шепетівському районі відкрили меморіальну дошку загиблому в ООС земляку
У Судилківській ОТГ вручили «Батьківське серце» сину загиблого захисника
Діти загиблих нетішинців отримали кулони «Батьківське серце»
У Славуті видали ордер на житло кіборгу Донецького аеропорту
Коли ветерану з Шепетівщини прийшла повістка, він не сховався, пішов і відслужив