Ізяслав пам’ятає Миколу Дручика: правда про загибель прийшла через рік
Сьогодні, 14 грудня, в місті Ізяславі Шепетівського району згадують Захисника, якого війна забрала надто рано. Минає два роки відтоді, як у життя міста увірвалася трагічна тиша після останнього зв’язку з 29-річним солдатом, навідником аеромобільного батальйону Миколою Дручиком.
Ізяславська міська рада у своєму повідомленні нагадала: 14 грудня 2023 року батьки востаннє почули голос сина. Голос, який навіть із передової «вселяв надію, заспокоював, тримав на плаву». А потім — мовчання, довге й виснажливе, яке перетворюється на чекання без меж, коли кожна хвилина звучить болючим запитанням.
«А потім — тиша»: чекання, що розривало зсередини
У міськраді описали цей шлях так, як його переживають сотні родин: дні й тижні без новин, пошуки, молитви, безсонні ночі, коли надія ще тримається — навіть тоді, коли сил майже не лишається.
«Надія жевріла до останнього подиху», — йдеться у зверненні.
Та правда виявилася нестерпною: лише понад рік потому, за результатами експертизи ДНК, стало відомо, що Микола загинув саме того дня, виконуючи бойове завдання на Донеччині.
Життя, яке не встигло здійснити простих мрій
У повідомленні міської ради Миколу згадують не лише як воїна, а й як людину зі звичайними, дуже теплими планами. Він мріяв про просте щастя: створити сім’ю, ростити дітей, будувати життя у рідному Ізяславі. Війна безжально перекреслила ці наміри — так само, як перекреслює долі тисяч українських родин, де замість очікуваного «завтра» приходить чорна звістка.
«Його серце зупинилося там, де земля стогнала від вибухів, де за кожен метр української землі точилася запекла боротьба», — наголосили в міській раді. І додали: «поруч із побратимами він стояв заради нас, заради мирного неба над домівками та майбутнього України».
Біль родини — рана всієї громади
У Ізяславі підкреслюють: ця втрата — не лише родинна трагедія. Це спільний біль громади, яка знає ціну свободи й надто добре розуміє, якою дорогою вона дається.
«Важко прийняти, що такі молоді серця згасають у цій жорстокій війні», — йдеться у зверненні, де окремо звучить найгостріше: як жити батькам із серцем, «розбитим навпіл», коли час не лікує, а лише вчить дихати з порожнечею.
Квіти, що говорять гучніше за промови
У своєму повідомленні Ізяславська міська рада просить не зводити пам’ять до формальностей. Жовто-блакитні квіти на місці останнього спочинку Миколи мають стати не просто жестом, а мовою вдячності й болю, яка «говорить гучніше за будь-які промови» — про життя, що не мало згаснути так рано, і про вдячність, яку важко вимовити, але неможливо не відчути.
«Світла пам’ять Воїну Світла. Нехай його зірка ніколи не згасне», — завершили звернення в Ізяславській міській раді.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь