Як тракторист із Хмельниччини став воїном, що тримає переправи під обстрілами
Обробляв українську землю, яку з початком війни в Україні пішов захищати. Так кажуть про водія електронавантажувача автомобільного відділення спеціальних машин Юрія. Сам він родом із Хмельниччини, а нині служить у 211 понтонно-мостовій бригаді Сил підтримки ЗСУ Командування Сил підтримки Збройних сил України.
Раніше він проходив строкову службу в Одеській області на екскаваторника, але з часом навчився їздити на різній техніці, тому став досвідченим фахівцем своєї справи. До повномасштабного вторгнення він працював трактористом і комбайнером, обробляв українську землю, яку з початком війни в Україні він пішов захищати.
«Моя робота як водія автомобільного відділення полягає у погрузці, роботою з ґрунтом та щебенем. Своєчасний контроль за температурним режимом пального його густиною, видача палива та інше. Але для мене така робота зовсім не складає проблеми, адже в мене є досвід близько 6-ти років. За кермом будь якої техніки я відчуваю себе впевнено, тому для мене не складає проблеми їздити на будь чому, у чого є колеса та кермо», — сміючись, розповідає Юрій.
Військовий перебував на Харківському та Донецькому напрямках та виконував різні завдання за призначенням.
«Найважче для мене було на Донецькому напрямку, адже там вороги цілодобово обстрілювали та наступали. Я працював на погружчику, та ми з побратимами робили переправи. Вороги постійно підходили все ближче і ближче, не даючи можливості повноцінно виконувати задачі. Але, не дивлячись на небезпеку, постійні обстріли та ризик, завдяки злагодженій командній роботі з побратимами, ми виконали всі поставлені задачі швидко та відпрацьовували на відмінно», — каже воїн.
Перебуваючи вже на Харківському напрямку, Юрій випадково зустрів товариша зі строкової служби.
«Ми не бачились близько 5 років та навіть не знали, що обоє в армії. Зустріч була неочікувана для нас обох, та ми навіть не одразу впізнали один одного, а потім, придивившись, розсміялись та зраділи неочікуваній зустрічі. Трохи розпитавши хто де служить, чим займається, ми попрямували по різним дорогам і своїм задачам. Ось і таке буває, ніхто не знає кого та коли зустрінеш, де будеш завтра, але доля приносить свої сюрпризи, такі як зустріч із побратимом через кілька років», — посміхаючись промовляє Юрій.
За роки відмінної служби та добросовісне виконання завдань, військовослужбовець був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
«Перебуваючи на Донецькому напрямку найбільше мені запам’яталось, коли прилетів шахед майже у нашу хату. На щастя, ніхто не постраждав, всі залишились цілі та неушкоджені, але прильот був всього за 10 метрів від будинку. Навіть дотримуючись усіх заходів безпеки, ворог завжди підло старається завдати удару, тому ми максимально пильні і уважні двадцять чотири на сім», — промовляє захисник.
Головною мотивацією Юрія є захист його родини, своєї української землі, та своєї Батьківщини. Тому він у лавах ЗСУ і щоденно робить все задля того, щоб пришвидшити перемогу.
«Після закінчення війни я планую повернутись до своєї улюбленої справи, а саме — працювати із землею, нашою українською, вільною від ворожої нечисті!» — каже військовий.
Вдома на українського захисника чекають батьки, та його наречена, на якій він планує одружитись найближчим часом.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь