Більше року рідні жили між небом і землею, між надією та страхом: на Шепетівщину надійшла звістка про загибель Захисника
Знову втрата… Знову біль… Знову чорна звістка, що крає серця… Ізяславщина Шепетівського район знову в жалобі.
«Чорна стрічка болю огортає нашу громаду. Ми знову втратили Воїна Світла… Нашого земляка… Нашу надію і захист. Захищаючи рідну землю, виконуючи свій військовий обов’язок, у бою за незалежність України загинув Гудзенко Микола Сергійович — 39-річний житель міста Ізяслав та учасник бойових дій — солдат, гранатометник 2 мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти. Більше року рідні жили між небом і землею, між надією та страхом… Микола вважався безвісти зниклим. І хоч серце стискалося від тривоги, у душі тліла надія — раптом живий, раптом повернеться… Але, на жаль, дива не сталося. Страшну правду було встановлено: 21 січня 2024 року, під час запеклого бою на Донеччині, внаслідок удару ворожого БПЛА, Микола загинув…», — повідомила Ізяславська міська рада.
Це була не просто втрата військового. Це була втрата Сина України, чоловіка, тата, побратима, друга. Людини, яка могла ще довго жити, любити, радіти, працювати, мріяти… Але замість цього — зробив найвищий вибір. Вибір бути Воїном. Вибір стати між ворогом і домом. Вибір, який можуть зробити лише справжні.
Він не шукав героїзму — просто не міг залишитись осторонь. Не злякався. Не сховався. А пішов туди, де найважче, де потрібна мужність, сила духу і віра. І саме такою — великою, безмежною, щирою — була його любов до Батьківщини, своєї родини.
«Микола став на захист Батьківщини, бо вірив в Україну. У перемогу. У свободу. У право нащадків жити без війни. І за цю віру наш Воїн Світла заплатив найдорожче — своїм життям. На жаль, словами важко загоїти у серці болючу рану втрати, адже смерть найріднішої людини — велике випробування. У ці гіркі хвилини щиро поділяємо горе сім’ї, разом із всією громадою схиляємо голови у глибокій скорботі. Світла пам’ять та неоціненний подвиг нашого земляка назавжди залишаться в наших вдячних серцях. Герої не вмирають. Вони покидають поле битви, щоб оберігати Україну з небес. Герої живуть у наших серцях. У нашій пам’яті. У нашій боротьбі», — резюмували у громаді.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь