Мисливиці за шахедами у зенітній ракетній Шепетівській бригаді
Військовослужбовиці мобільної вогневої групи, які нещодавно збили з кулемета російський безпілотник, планують освоїти потужнішу зброю та знищувати ракети.
У зенітній ракетній Шепетівській бригаді є вогнева група, у складі якої — тільки жінки: стрілець-кулеметник Любов Тригубець, стрілець Інна Кузьміна та навідник-оператор Анна Оніщук. Кореспондентка УКРІНФОРМ поспілкувалася з військовослужбовицями про те, як вони прийшли до ЗСУ та як вдалося збити з кулемета російський БПЛА.
Маємо знищити ціль
За словами молодшого сержанта Любові Тригубець, її з колегами неабияк надихнула військова Наталія Грабарчук, у минулому — вихователька дитсадка, яка під час масованої російської атаки знищила крилату ракету ворога пострілом із переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла».
— Ми переглядали те відео кілька разів. І які ж емоції! — ділиться Любов. — Кажу дівчатам: «Ми не гірші. Теж маємо це зробити — знищити ціль». І ось також збили ворожий дрон. Чи це важко? Ні. Є складніші речі. Наприклад, холод і пронизливий вітер, а ти чекаєш на ворожу ціль. І сум є, коли дрон не потрапляє в зону ураження.
Любов Тригубець за фахом — перукар. Цивільну роботу на службу в ЗСУ вона змінила 13 років тому. В армії вона змінила кілька спеціальностей. Була зв’язківцем, механіком, радистом, телеграфістом і вже два роки несе службу в мобільній вогневій групі.
Любов сильніша за «шахеди»
Любов каже, що група розпочинає чергування ще до оголошення повітряної тривоги в певній області, коли ворожі цілі фіксують у сусідніх. Вона зі своїми напарницями виїжджають і пильнують весь час, поки триває загроза.
— Мені набагато спокійніше, коли я на чергуванні. Тоді знаю ситуацію в повітряному просторі. А от удома нервуюся, бо не бачу, що відбувається, — каже військовослужбовиця.
Зауважує, що дівчатам із її групи добре працювати разом. З усмішкою пригадує чергування, під час якого вдалося збити «шахед». Тоді група швидко зайняла вигідну позицію, а коли дрон наблизився, Любов відкрила по ньому вогонь із кулемета. Спочатку безпілотник похитнувся, але далі рухався. Після наступної кулеметної черги почав затихати, впав і вибухнув.
— Я одразу зателефонувала доньці, поділилася радістю. Вона за мене постійно переживає. Ми з дівчатами сподіваємося, що це — не останній наш трофей. Хочеться освоїти потужнішу зброю та збити ворожу ракету. Дай, Боже, щоб усе вдалося, — зазначає Любов.
Для досягнення цієї цілі вона планує невдовзі пройти навчання на стрільця-зенітника переносного зенітно-ракетного комплексу. Військовослужбовиця ділиться, що раніше поруч із її мобільною вогневою групою працював рідний брат, який був стрільцем-зенітником, а нині служить на Сході. Любов за нього хвилюється і вмотивована працювати за двох.
Коли стаєш воїном за сигналом
Старший солдат Інна Кузьміна в цій вогневій групі — стрілець.
У ЗСУ вона прийшла ще у 2007-му разом зі своєю сестрою-близнючкою, яка нині служить у Силах логістики. Попри те, що вони — у різних частинах, повсякчас підтримують одна одну.
— За час служби я змінила багато посад і прийшла до такої несподіваної, яка дуже припала до душі. Коли починала служити, сприймала це, як хобі. Усе досі так само, от тільки це хобі розвивається в різних напрямах. Не було жодного дня, щоб мені не хотілося йти на службу. У мобільній вогневій групі ти за сигналом стаєш воїном і концентруєшся на тому, що на тобі — велика відповідальність за цивільних і державу загалом, — розповідає Інна.
Каже, що під час того знакового чергування усі були спокійні та врівноважені. Любов сказала, що зараз треба буде попрацювати, й Інна стріляла по цілі з автомата.
— У мене було велике здивування і водночас гордість, що ми це змогли, — усміхається Інна.
Вона мріє політати на повітряній кулі й готова працювати, аби українське небо стало чистим та безпечним.
Робота, яка дарує неперевершені емоції
Старший солдат Анна Оніщук виконує в групі обов’язки оператора-навідника. У цивільному житті вона була бухгалтером, у ЗСУ — з 2012 року. В армії зустріла свого майбутнього чоловіка.
— Я — зв’язківець, але пройшла навчання і перейшла в мобільну вогневу групу. Хотілося спробувати себе в чомусь новому. Вчитися було нескладно. Ми з дівчатами справляємося, як нам кажуть, не гірше за чоловіків, — говорить Анна.
За її словами, зміна, коли їхня група збила ворожий дрон, запам’яталася їй неперевершеними емоціями.
— Коли бачиш, як щось летить над твоєю домівкою, виникає єдине бажання — не дозволили йому досягнути цілі. На чергуванні я постійно у збудженому стані, адже це — очікування, що от-от будемо працювати, — ділиться військова.
Найбільше бажання Анни — аби закінчилася війна і її діти могли спокійно спати вночі.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь