«Кров заливала око»: нетішинський нацгвардієць розповів про бій з окупантом
У лютому 2022 року Нетішинський нацгвардієць Олексій Томашун зустрів своє 19-річчя в окопах поблизу Волновахи. Його життя вже тоді змінило вторгнення росіян. Але найскладніші випробування були попереду.
«Просто сидів в окопі, і кажу: у мене ж сьогодні день народження. Хлопці відкрили банку тушонки, підпалили сірник, кажуть: «З днем народження», — пригадує Олексій.
Ще до початку повномасштабного вторгнення під час строкової служби підписав контракт. Згодом його підрозділ триматиме оборону на Донецькому напрямку, не даючи ворогу просунутися вглиб міста Волновахи. Саме там, у третій день війни, він знищив першого російського окупанта, який намагався атакувати позиції гвардійців з гранатометом.
«Один з росіян вибіг з РПГ у нашу сторону. Якби не його смерть — була би наша смерть. То був мій перший двохсотий ворог в моєму списку», — розповідає військовий.
Після повернення в частину Олексій продовжив навчання. Він опанував курс тактичної медицини, здобув сертифікацію командира мінометного розрахунку та отримав ще декілька військових спеціальностей.
У вересні 2024 року він знову вирушив на Донецький напрямок. Там його підрозділ працював із 12 бригадою спеціального призначення «Азов». Під час одного з боїв він отримав важке поранення. Через травмовану ногу не зміг швидко відійти, кинув гранату в бік противника, після чого ворожа граната прилетіла у відповідь. Олексій втратив око, але не здався.
«Кинув гранату на їхні голоси. Через хвилину-дві — прилетіло мені. Я отримав поранення. Одразу витекло око. Думаю: треба назад у бліндаж, якщо будуть заходити — там їх і буду приймати», — згадує гвардієць.
Усвідомлюючи небезпеку, він відступив у власний бліндаж. Там у ближньому бою знищив усіх ворогів і вийти до своїх буквально по тілах окупантів.
«Я чув, як вони заходять. Кров заливала здорове око, але першого з них «задвохсотив». Встиг підняти зброю — влучив йому в голову. Потім почали закидати мене гранатами. Обличчя, ліву руку та ногу посікло уламками. У бліндажі були пляшки з бензином, я почав горіти. Але якраз тоді, коли ворожий снаряд обвалив землю, полум’я згасло», — згадує воїн.
Під час відступу Олексія ще кілька разів обстрілювали, його поранили уламками. Він наклав турнікет на ногу та вирушив до своїх, дорогою кілька разів втрачаючи свідомість. Лікарі дістали з його тіла понад десять уламків, однак деякі з них залишилися у кістках і в орбіті ока, адже їхнє видалення занадто ризиковане.
Попри важке поранення, Олексій не збирається полишати службу. Сьогодні 22-річний незламний воїн проходить лікування та реабілітацію, але вже будує плани на майбутнє в лавах Національної гвардії України.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь