«З відірваною ногою врятував товариша»: історія десантника із Хмельниччини
27-річний Василь Гринькевич служить за контрактом з 2019 року. У війську він здобув спеціальності кранівника, штурмовика та сапера. Під час одного з бойових виходів боєць підірвався на протипіхотній міні.
На сьогодні Василь Гринькевич проходить службу у четрветому відділі Хмельницького РТЦК Та СП міста Красилова, що на Хмельниччині. Молодший сержант Василь Гринькевич ділиться з Суспільне Хмельницький спогадами про перші години повномасштабного вторгнення.
«Нас зранку підняли всіх по тривозі. Ми якраз встигли виїхати, як ворожі сушки накрили то місце. Виїхали в поле, там же ми замаскували свою техніку. А за добу вже відбивали ворожий десант. Тоді відмінусували 4 вертушки з десантом».
З початку повномасштабного вторгнення Василь Гринькевич обіймав посаду водія, працював на крані. Пізніше з кранівника перейшов у штурмовики.
«1 квітня 2023 у Бахмуті відбувся мій перший штурм. Ми брали Бахмут з двох сторін. Ми йшли, назад вже не надіялися повернутись — жили одним днем. Відстань до ворога вимірювалася кидком гранати — до 15 метрів. Я одразу відкрив вогонь. Дуже добре пам’ятаю перших, кого я застрелив. Ні відчуттів, ні совісті, ні жалю до них».
Влітку 2023-го військовослужбовець закінчив курси саперів. Важке поранення отримав 1 вересня поблизу населеного пункту Терновате на Запорізькому напрямку.
«Я сформував свою групу саперів, сам же їх навчив. Нам потрібно було зробити прохід для піхоти. Я зі своєю групою вже зайшов на відстань 300 метрів до противника. Повертаюся, виходить якраз протипіхотна міна, і я на ній підриваюся. Я піднявся, обдивлявся свого бійця, і біля його ноги ще одна лежала протипіхотка. До нього помаленьку протягнув руку. Йому кажу, рухаєш ногу в тому русі в якому рухаю я».
Василь сам собі наклав турнікет, а побратими вкололи знеболююче.
«Ще метрів 100 я на одній нозі прострибав. Потім вже почав втрачати сили. Далі група винесла мене до евакуаційної машини. Отямився вже у госпіталі. Без ноги. У лікарні провів до 3 місяців. Зараз 3 тижні як в ТЦК служу, я тільки-тільки прийшов».
У березні 2022-го у Василя мав закінчуватися його 3-річний контракт з 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою ДШВ ЗСУ, який він підписав у свої 22 роки. Його війна почалася тоді, каже воїн, коли син ще не народився. Тепер сину — шість років.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь