«Була мить, коли я подумав, що для мене ця війна вже закінчилась»: історія офіцера з Хмельниччини
До війни у молодшого лейтенанта Віталія була своя справа й інше уявлення про життя. Він займався розвитком свого підприємства. Це було ніби так давно, що зараз Віталій не дуже й охоче згадує мирний Хмельницький: спогади не дають зосередитися на головному, що зараз переважає — захисті України. Його історію розповідає Хмельницький обласний ТЦК та СП.
— У батальйон я прийшов мобілізованим солдатом, — говорить Віталій. — Було розуміння, що під час війни, коли російський агресор вбиває наших людей, окуповує наші землі, я не зможу спокійно займатися своїми справами. І я взяв до рук зброю.
Вогонь війни обпалив життя Віталія, коли батальйон захищав рубежі на Донеччині. Він міг і не повернутися з-під Пісок — російська навала там переважала наші сили.
— Була мить, коли я подумав, що для мене ця війна вже закінчилась. Почався обстріл мінометом великого калібру. Міни залітали прямо під перекриття на наші позиції під мостом… Коли ми перебігали в інші окопи, міни розривалися настільки близько, що навіть упавши на землю лицем вниз і заплющивши очі, все одно відчував вогонь, жар від розриву. Пережив перший обстріл, потім уже легше.
Той період життя вже в минулому: Віталій вже не гранатометник. Нині Віталій — офіцер. І його виважений характер, фаховість і бойовий досвід цінується командуванням.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь