Чемпіона із Шепетівки призначили бойовим командиром 251 батальйону ТРО ЗСУ
Уродженець Шепетівки Дмитро Христюк на псевдо «Чемпіон» у травні закінчив двомісячне навчання за програмою підготовки командирів Сил ТрО ЗСУ «Вишкіл капітанів». Його було визнано найкращим слухачем курсу.
У п’ятницю, 9 червня, його дружина Вікторія Сюмар поділилася сімейною новиною — Дмитра Христюка призначили командиром бойового 251 батальйон ТРО ЗСУ.
Вона зазначила, що Дмитро готувався до війни ще з осені 2021 року. Фізична підготовка для дворазового чемпіона світу з бойового самбо — це взагалі стиль життя. Полігон через день, пригадував свої навички офіцера Альфи…
«В січні 22 року ми поїхали у відпустку на 6 днів і знали, що повертаємося в Україну на війну… І що в Бориспіль потім повернемося зовсім не скоро… Тому 24 лютого в 6 ранку він витягнув з коморки не тривожний чемоданчик, а військовий рюкзак зі зброєю, броніком, аптечкою і прицілами… І пішов створювати батальйон», — розповідає Вікторія.
Вже по обіді 24 лютого Дмитро вчив хлопців 206 батальйону користуватися зброєю і за кілька годин після інструктажу хлопці їхали на щойно викопані позиції в напрямку Ірпеня і Пущі.
«Діма раніше працював в Ірпені і звідти відразу було багато прохань про евакуацію. З Олександром Маркушиним вони продумали прохід під Романівським мостом, фото з якого знає весь світ. І першим саме наш Батальйон почав евакуацію, бо залізницю розбомбили… Дмитро вирішив очолити групу розвідки. Аби можна було заходити туди, де був ворог», — продовжує дружина.
Він зайшов в Ірпінь і Бучу одним з перших, добивати різні залишки русні. І приволік звідти ледь живе цуценя, яке стало нині улюбленицею в сім’ї. Вже за кілька днів поїхав у Миколаїв. Вибудовували рубежі. І, звісно, з групою розвідки ходив у Херсон. Там вони з хлопцями трохи псували нерви росіянам знищеною технікою:
«З того часу в мене два спогади. Перший, коли я отримала смс: «маріо, дуй на цю точку» і геолокацію десь зовсім біля окупованого Херсону. А потім — «ой, вибач, то не тобі»). І друге: передані херсонські черешні, яких не було більше ніде… Тоді Діма сказав, що заздрить артилерії, бо вони знищують багато і відразу, а спецназ — то «ягідки збирає», по одному добиває. Потім був кордон і виходи на територію рф. Теж не без результатів). І ліси Кремінної, коли довелося піхотою зупиняти танковий наступ рашистів. Тоді його контузія спричинила мою аутоімунну хворобу на фоні стресу і постійних очікувань дзвінків і сигналів, що живий… Але то пусте, бо хто з нас нині здоровий… нікому не раджу додзвонитися до чоловіка в момент бою».
І тепер він очолив батальйон. Особливий, де є рота дуже замотивованих кримських татарів… і не тільки.
«Попри гордість, я з цього не радію, повірте. Бо знаю, яка це відповідальність — за результат, і головне, за людей… Тобі додасться роботи, мені — переживань. Але мусимо це пройти. Гідно. Що я тут можу сказати: Перемог тобі, товариш комбат, твоя Вікторія завжди з тобою», — каже дружина Дмитра Христюка.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь