У Шепетівці поховали молодого захисника
Уже понад 270 днів Україна бореться з московською навалою, яку послав на нашу землю маразматичний диктатор. Навчена жити без честі й без правил, з оскаженілою злобою армія безумця градами, ракетами безупинно б’є по містах, лупить зарядами по житлових кварталах, дитячих садочках, аеродромах, сiє смерть, руïну, розпач. І, на противагу орді — наше героїчне воїнство, мужні лицарі, які безстрашно боронять Україну. Ця страшна війна об’єднала весь народ — від Заходу до Сходу, від Півночі до Півдня — ми всі одна велика Україна. Але ця війна в Україні не сьогоднішня, це предковiчна вiйна двох цивiлiзацiй: загарбників і плугарiв дикого поля з полем обробленим, праці одних та звиклих до грабунку інших. Бiснуватий карлик торочить про один народ і засипає своїх, за його ж словами, братів градами. А що ж «велікий руський народ»? А він — «безмолствуєт»… І поки вони мовчать та радіють награбованому, матерi хоронять синів, дружини чоловіків, а діти приречені на сирітське майбутнє…
З сумом невимовним болем тa навколішки зустріла Шепетівська громада свого героя — старшого солдата 2 самохідного артилерійського взводу 1 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Андрія Дягiлева.
Він народився 31 травня 1998 року у Шепетівці. Навчався у ЗОШ № 6 з 2004–2013 рр. Класний керівник Оксана Іванівна Камфорович каже, що Андрій у школі був активним, життєрадісним, характером скромний, мрійливий, стриманий та самостійний:
«Відвертий, доброзичливий, готовий завжди прийти на допомогу товаришу. Разом із тим, вмів відстоювати свою точку зору, не піддавався чужому впливу. Був цілеспрямованим, ініціативним. Андрiй — творча особистість, а тому у вільний час від школи залюбки займався танцями та був учасником колективу Шепетівської музичної школи. Також займався спортом. Тренажери це була його стихія. танцювального».
Однокласники загадують, що він був душею компанії і підтримував стосунки зі шкільними товаришами і після закінчення школи. Після 9 класу Андрій вступив до Козятинського вищого професійного училища залізничного транспорту, яке закінчив у 2016 році. Після закінчення закладу працював за спеціальністю помічник машиніста. 3 20 квітня 2018 по 17 жовтня 2019 року проходив строкову військову стрільцем у в\ч 3027 Національної гвардії України.
Після російського вторгнення 24 лютого пішов добровольцем, так само як і його молодший брат Богдан. Андрiй захищав нас, як кажуть військові, на нулі, тобто у самому епіцентрі боїв, але робив yce, щоб його брат Богдан не потрапив туди із ним. Як старший, Андрій намагався, наскільки це можливо на війні, уберегти молодшого брата.
Старший солдат Андрій Дягілев загинув 11 листопада біля населеного пункту Піщане, Куп’янського району, Харківської області при захисті Батьківщини, виявивши стійкість, мужність, під час бойових завдань у складі свого підрозділу. У Героя залишилась мати — Марія Михайлівна та молодший брат —Богдан.
На жаль, ворог обірвав життя Андрія занадто рано, хлопцеві було лише 24 роки. Він не встиг створити власну сім’ю, дати родині продовження себе у своїх дітях… Сумно, що на піку розвитку цивілізації і толерантності, про яку з усіх сторiн говорить свiт, нас убивають на власний землі.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь