Війна очима захисника з Полонного
Для кожного з нас війна має різне уявлення. Хтось на мить зазирнув у вічі, хтось бачив її наслідки, а хтось зараз відчуває на собі її холодний подих. Незалежно від місця знаходження, кожен українець пізнав її сутність… Багато полончан захищають рідні землі від нашестя ворога. Завдяки їхній силі та мужності попереду на нас чекає світло, і не одне. Доказом цьому — розповідь одного з бійців із Полонного Влада Нікончука.
Йому — 23 роки, родом — із Дубового Гаю, а в Полонному він відомий майстерною боксерською діяльністю. Влад вправно тренує дітей, влаштовує поєдинки та змагання, які проходять у його боксерському клубі «NIKON» та за його межами. Так було, але 3 місяці тому він вирішив стати добровольцем.
Полончанин вступив до полку «АЗОВ ССО КИЇВ» і тепер впевнено тримає позиції зі своїми побратимами:
«На війні усе по-іншому. Кожен день стає вдячністю, змінюються пріоритети та цінності. Минулі проблеми не такі вже й важливі. На їхнє місце прийшла усвідомленість того, що ти робиш і для чого ти робиш. Тут не потрібно багато повсякденних речей, достатньо хорошої амуніції, хоча кожен підрозділ постійно чогось потребує. Всі ці речі — «розходніки». Наприклад, пригнали новий автомобіль, а тут ви змушені його покинути. Це відбувається з багатьма речами, тому нам потрібна постійна підтримка. Хочеться, щоб нас не забували й на безпечних територіях. Зараз все залежить від нашого народу».
Що найменше може зробити тил, аби бодай на крок наблизити країну до перемоги?
«Не мовчіть. Робіть репости. Бачили, що трапилося в Оленівці? Пишіть на міжнародні платформи, донатьте, плетіть сітки, допомагайте, чим можете, але не мовчіть. Зараз ми чекаємо на зброю від Заходу. Вона допомагає здійснювати точні удари по позиціях ворога. Завдяки цій зброї нам вдасться прогнати окупанта до його кордонів. А наші хлопці, вони… дуже вмотивовані. Ми тут завдяки правді. Нам є що захищати. Страшно уявити, що в головах у тих нелюдів. Вони пусті… У кожного українського воїна є фляга з водою. У них ми знайшли щось схоже на суміш браги. Вони йдуть сюди за гроші, а ми — за свободу».
Чи варто нам готуватися до небезпеки після майбутньої перемоги?
«Так. Потрібно вже зараз займатися фізичною підготовкою. Наші хлопці щодня виконують силові навантаження. Ми тренуємось. Постійно. Влаштовуємо поєдинки, робимо зарядку, вчимося. Через це я й хочу, щоб молодь займалася фізичною підготовкою. Не варто забувати й про інші базові речі, такі як: надання першої домедичної допомоги та стрільбу. Ці навички потрібні кожному українцю й українці. Наша держава вже давно приваблює непривітних сусідів, тож нам треба постійно бути на сторожі. Впевнені, що переможемо. Навіть сумнівів немає, адже за нами правда та чесність. Ми завжди боролися і будемо це робити. А наступні покоління точно не допустять такого плину історії. На те вони й українці».
Про що найбільше мрієте?
«Про перемогу, капучино та кілька енергетичних батончиків».
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь