У Шепетівському районі селянам урвався терпець

Сьогодні, 20 травня, у селі Велика Рішнівка Ленковецької ТГ зібралося пів сотні мешканців на зустріч із керівництвом громади та старостою села. Всі вони незадоволені господарюванням очільника старостинського округу Володимиром Косминою.

Прийом громадян у Великій Рішнівці апарат сільської ради анонсував на 10:00. Втім, ще до зазначеного часу в центрі села вже почали збиратися люди. Близько 10:30 у село прибув голова Ленковецької ТГ Юрій Криворчук та представники виконавчого комітету у супроводі поліції.

У мешканців Великої Рішнівки до очільників накопичилося чимало питань, які стосуються сфери господарювання та надання послуг. Незадоволені селяни й самим приєднанням до Ленковецької громади. Мало того, що їм географічно незручно добиратися до адмінцентру громади, так ще й про благоустрій у цих віддалених селах забули.

— Нам треба 100 км їхати в Ленківці за довідкою, — сказав один із присутніх чоловіків. — Староста ж не привезе довідки, лише вибірково…

Втім, Юрій Криворчук пояснив, що довідки надаються на місцях:

— Довідки, заповіти, доручення видаються на місцях, нікуди не треба їздити.

Після пояснень присутні почали вимагати звіт про діяльність старости.

— У нас є староста села, який вже працює близько 6 років, і він ще ні разу не звітував перед людьми, не пояснив, що ж він зробив для села…

Інший житель додав:

— А про що ж тут звітувати, якщо в селі нічого нема?

У свою чергу, представниця апарату зауважила:

— А до цього часу було, а не стало, коли ви пішли в Ленковецьку громаду? Давайте скажем так: його ще не було й раніше… До Ленковецької громади ви скільки прожили тут в селі?

Відтак, зазначила:

— Школу в селі зберегли, також силами Ленковецької ТГ зробили садочок. А клуб завалився ще до об’єднання.

Однак, селяни кажуть, що завалився він лише цьогоріч. Із приміщення забрали все, що можна було: вирізали батареї, котел.

Шепетівка   Дошка оголошень   Місцева реклама

Цікавило людей і питання, коли ж вони дочекаються водопроводу. Адже у них, як у приказці, обіцяного три роки чекають. А на благоустрій криниці, яка розташована в центрі села, грошей у громади не знайшлося. Нарікають, що у воду потрапляє опале листя та щурі.

Юрій Петрович зазначив, що кошти ТГ виділяє лише на громадські криниці. Решту ж повинні ремонтувати мешканці самотужки.

Проблема з питною водою існує і в сусідньому селі Сошки. Там, зі слів мешканців, криницю почали будувати, однак, до пуття не довели. Замість джерела тепер мають каламутну воду, яка непридатна до споживання.

— Ви сказали, що осінню буде в нас водопровід, а як ні, то весною… Вже от пройшла осінь тепла, зима сніжна, вже ми йдемо до літа, закінчується весна… А води як не було, так і нема.

Юрій Криворчук вирішив дати роз’яснення ситуації та заспокоїв:

— Наразі доробляють у Старих Бейзимах, тоді переходять до вас — на Велику Рішнівку… Вода буде. Ще треба проєкт виготовити. Цьогоріч у вас розпочнуть будівництво водогону.

Незадоволені громадяни і перевезеннями. Точніше, вони у них практично відсутні. Єдиний автобус заїжджатиме в село з 23 травня. Втім, рейси виконуватиме нечасто. І такий стан справ, як пояснив Юрій Петрович, практично в кожному віддаленому селі громади. Адміністрація ТГ ніяк не може вплинути на рішення перевізника та не змусить приватників курсувати між селами.

Обурювалися присутні і благоустроєм на кладовищі. У приклад ставили Судилківську ТГ, де все прибрано та організовано.

Одне з наболілих питань — як добратися мешканцям мікрорайону «Шанхай», який теж існує у Рішнівці, до своїх домівок.

На відрізаній ділянці села проживає близько 15 осіб. Усі вони — пенсіонери. Наразі, аби пройти людям до магазину чи на медпункт, потрібно мати високі чоботи. Адже місток в аварійному стані, а навкруги болото та вода. Альтернативний шлях для пенсіонерів дуже неблизький — близько 2-х кілометрів… Як пояснили в селі, нові дошки на ремонт містка обіцяють із року в рік вже протягом 6 років. Однак, далі обіцянок справа не йде…

— Допоки ми будемо мучитися? У нас залишилися одні каліки, — сказала одна з літніх жінок.

Посадовці запевнили, що обов’язково обстежать місток та приймуть відповідне рішення задля добробуту мешканців.

Особливо цікавили людей, які зібралися, земельні питання.

— Юрію Петровичу, по Сошках питання… У моєї мами була земля, вона город тримала, приходить староста і каже: «Все, цієї землі брати не будете, це для атошників буде». Ну добре, для атовців, значить для атовців… Ану, спитайте, скільки він в АТО був (чоловік вказує у бік старости, — Авт.)?

Один наперед другого викрикували люди, що землю видають неправомірно. Поки одні стоять у чергах та отримують купу відмов і відписок від місцевих посадовців про відсутність вільних ділянок, інші своє конституційне право на отримання землі в розмірі 2-х гектарів реалізовують.

— Якщо вільна є земля, пишіть заяву та подавайте пакет документів, — пояснює голова ТГ Юрій Петрович.

Одна з жінок каже:

— У 2019-му році я написала заяву на землю. Мені з сільської ради принесли папери: відмова, нема землі. Після того земля з’явилася. А мої діти залишилися без неї. Як так зрозуміти? Щомісяця їздити на сесію в Ленківці я не буду, якби тут, в сільській раді, я б пішла.

Юрій Петрович заперечив:

— Кожна людина, якщо є вільна ділянка, має право взяти землі до 2-х гектарів.

Однак, інша мешканка села на підвищених тонах зазначила:

— Я з 2018-го до вас їжджу. Ви сказали, земля буде, поки нема. А приходжу кажу: є земля. А ви мені кажете, що орендаторам віддали, бо вони податки платять… то що ви хочете, щоб ще я вам податки платила? Так я віддам землю, то й за мене будуть податки платити. В минулу п’ятницю була сесія, ви знову дали людям паї, землю. А в мене лиш пачка заяв із відмовами.

Юрій Криворчук узявся пояснювати процедуру отримання земельних ділянок:

— Я не даю землю нікому. Є на те земельний та юридичний відділ. Пишеться заява, реєструється, виноситься на сесію і тоді депутати вирішують: надати змелю чи не надати.

Заяви, зі слів голови ТГ, треба час від часу поновлювати. Натомість, обурені у залі люди кажуть, що треба скласти список та повідомляти людей, коли підійде їх черга.

— Ми не маємо людей повідомляти, що є вільна земля, — відповів Юрій Петрович. — Якщо є вільна земля, пишіть повторно заяви.

Обуренню людей не було меж:

— Та й скільки писати?! У нас є староста, який повинен допомогти знайти земельну ділянку та створити чергу, бо він відповідає за мене, за нього, за всіх, а не за три чоловіки у селі.

Натомість староста села Володимир Космина закликав людей вирішувати нагальні питання в особистому порядку. Адже він є на робочому місці щодня.

— Шановні, хто вас сюди сьогодні зібрав? Я, голова чи інше керівництво? Приходьте всі самі, я є щодня на роботі, прийму вас без проблем. Я бачу, це перетворюється все проти старости, тобто, мене. Я скажу правду, як було: приходить Жанна Михайлівна до мене в лютому і каже: «Треба дві земельні ділянки хороші, аби здати в оренду й отримувати відсотки. Якщо не зробиш, не даси, то будуть проблеми». Виходить, що сьогодні вас зібрала Жанна під свій інтерес, аби вирішити це питання? Ви пустили по селу, що я беру 500 доларів за земельну ділянку… Якщо я корупціонер, нехай мене накажуть… Я не люблю неправди. Ви обдурюєте та підбурюєте людей.

Про допомогу рідному селу, за проханням старости села, вирішив розповісти один із присутніх чоловіків:

— Попросили мене прочистити дорогу, вирізав я, спалив, привіз додому дрова. Приїжджає поліція до мене, з ними староста. Штрафують мене, за що? За те, що він просив мене, щоб я вирізав ту дорогу?

Староста зазначив:

— Ті дерева ти ж на пасіці вирізав!

Окрім того, на зібранні піднімали питання про доходи села, розорані береги, де випасали раніше худобу, та інше наболіле…

Відтак, пообіцяли повернутися до головного — зняти старосту села з посади. Для того планують організувати схід села через два тижні з більшою частиною виборців, аби все було по закону.

Поділитися посиланням: