Мед замість цегли: як переселенець у Шепетівці створив солодкий «фронтовий» бізнес
У невеликому цеху на околиці Шепетівки повітря густо наповнене ароматом меду та ягід. На столах — акуратно виставлені баночки з медовими десертами, поряд сушиться пастила. Біля сучасної дозувальної машини зупиняється Сергій Груздо й натискає кнопку — тепер баночки наповнює не людина з ложкою, а автомат. Ще кілька років тому він будував котеджі на Київщині, а сьогодні керує виробництвом солодощів, які дарують українським дипломатам за кордоном і передають на передову військовим. Про роботу виробництва дізнавались журналісти проєкту «ШоТам».
Від будівництва котеджів до FrontGift
До повномасштабного вторгнення життя Сергія було міцно пов’язане з будівельною сферою. Десять років котеджі на Київщині були його основним заняттям і джерелом доходу. Війна змусила родину повернутися у рідну Шепетівку й буквально починати з нуля.
«Ми, як волонтери, працювали в гуманітарному хабі, — згадує Сергій. — Саме там ми вже почали задумуватись, чим будемо займатися далі».
Саме під час волонтерської роботи й народилася ідея нового бізнесу. Партнери запропонували подружжю очолити виробництво медових десертів. Для Сергія це було абсолютно новою сферою, але він не був один: його дружина мала досвід роботи на адміністративній посаді в харчовому виробництві.
«Ми подумали й вирішили, що нам підходить цей варіант, — каже він. — Було страшно, бо все незнайоме. Але тоді ми вже точно знали: просто сидіти й чекати — не наш варіант».
Так у Шепетівці з’явилося виробництво медових десертів і пастили, яке згодом отримало назву FrontGift.
Навчання і перші кроки у бізнесі
Щоби не діяти навмання, подружжя скористалося можливістю повчитися. Через партнерів вони дізналися про програму навчання від платформи соціальних змін.
«Ми дізналися, що є програма, де можна покращити знання в бухгалтерії, юриспруденції, веденні бізнесу, маркетингу, — розповідає Сергій. — І ми вирішили долучитися. Це дало нам розуміння, як будувати справу правильно, а не наосліп».
Перші партії продукції FrontGift були справжнім викликом. Усе робилося буквально руками.
«Коли ми починали, всі процеси відбувалися вручну, — усміхається Сергій. — Людина брала ложку, вручну наповнювала банку, зважувала. Це займало дуже багато часу».
Сьогодні цю роботу виконує техніка. Сергій показує компактну машину-дозатор: достатньо натиснути кнопку — і баночка заповнюється потрібною кількістю десерту. Автоматизація дозволила збільшити обсяги виробництва й стабільно виконувати великі замовлення.
Медові подарунки для дипломатів і президента
З маленької шепетівської ініціативи FrontGift перетворився на впізнаваного виробника подарункових медових наборів. Один із ключових клієнтів підприємства — Міністерство закордонних справ України.
«Один з наших постійних клієнтів — це Міністерство закордонних справ, — каже Сергій. — Наша продукція представляє країну за кордоном, делегації її возять».
Медові набори FrontGift побували в різних країнах світу, їх отримували дипломати, іноземні партнери й відомі особистості.
«Досить багато знаменитостей отримували наші набори, — додає підприємець. — Ми знаємо, що навіть для нашого президента дарували нашу продукцію. Для нас це велика честь і водночас відповідальність — бути частиною такого представництва України за кордоном».
Робота для переселенців і підтримка ЗСУ
Попри бізнес-успіхи, Сергій постійно повертається до того, з чого все починалося, — війни та людей, яких вона змусила покинути домівки. Він сам — переселенець, тож добре розуміє тих, хто прийшов на його виробництво шукати не лише роботу, а й опору.
«Так як ми самі переселенці, ми чудово розуміємо проблеми людей, які тікають від війни, — говорить він. — Наразі у нас на підприємстві працевлаштовані майже всі ВПО».
Для багатьох із них це перше місце роботи на новому місці, шанс адаптуватися й відчути, що вони потрібні. На виробництві вчать нових працівників технологіям, допомагають освоїтися в колективі.
Окрема сторінка історії FrontGift — підтримка захисників. Частину зароблених коштів Сергій спрямовує на потреби Збройних сил України, але на цьому ініціативи не завершуються.
«У нас є постійна акція «Солодощі для ЗСУ», — пояснює підприємець. — Кожен наш покупець може оплатити смаколики, які ми «підвішуємо» з великою знижкою для наших захисників. Потім через волонтерів ці набори їдуть на передову».
Фактично кожна баночка, куплена в рамках цієї акції, стає не лише десертом, а й маленьким жестом вдячності військовим.
«Ми просто робимо те, що можемо»
На завершення розмови Сергій не говорить гучних слів про геройство бізнесу в тилу. Він лише спокійно формулює те, що для нього стало внутрішнім правилом.
«Ми просто робимо те, що можемо, — каже він. — Кожен на своєму місці має тримати свій фронт. Для нас це чесна робота, підтримка людей, які втратили дім, і допомога армії. Якщо наші медові десерти приносять комусь радість, а комусь — відчуття підтримки, значить, ми все робимо не дарма».
У шепетівському цеху знову чути рівномірне гудіння обладнання. Одна за одною наповнюються баночки з медом, працівники уважно закривають кришки й готують коробки до відправлення. Частина з них поїде за кордон, як презентаційні подарунки, частина — на передову разом із волонтерами. У кожній — трішки солодкого українського тилу, який щодня працює заради спільної перемоги.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь