На Шепетівщині чоловік змінив портфель педагога на однострій поліцейського
Щоб зрозуміти, що дитина в небезпеці іноді достатньо хвилини, головне в нашій роботі — вчасно допомогти, — інспектор ювенальної превенції Шепетівського РУП Ілля Риголь.
8 липня своє професійне свято відзначають ювенальні інспектори поліції. Тож традиційно з цієї нагоди ми знайомимо громадськість із найкращими представниками нашої професії. Цього разу в об’єктиві головний «дитячий» поліцейський Ізяслащини Ілля Риголь.
Ілля прийшов до лав Національної поліції три роки назад, вже маючи педагогічний досвід. Адже раніше наш герой працював вчителем в Плужненській санаторній школі-інтернаті.
Родом з невеличкого села Теліженці, що на Ізяславщині, молодий вчитель мріяв про те, як буде допомагати молоді опановувати науку.
Втім, за рік роботи з дітьми, чиї родини опинились у складних життєвих обставинах, зрозумів, що може більше. І вже за півроку змінив портфель педагога на однострій поліцейського.
— Мав досвід та навички роботи з дітьми, тому спеціалізація «не забарилась», — усміхається лейтенант, — ювенальна превенція. В цій роботі важлива делікатність, комунікабельність, щирість та небайдужість, адже діти — це наше найдорожче та найтендітніше водночас. Щоб зрозуміти, що дитина в небезпеці іноді достатньо хвилини, головне — вчасно допомогти.
За три роки роботи в підрозділі довелось зробити чимало, втім є спогади, які надовго збереглися.
— Пам’ятаю, як ми зі службою (у справах дітей) вилучали двох діток з родини. Найстаршій дівчинці тоді було сім років, меншому хлопчику — три. Подія відбулась зимою. Коли зайшли до хати, зрозуміли, що оселя не опалювалась щонайменше три дні. В кімнатах був нестерпний холод. На все життя запам’ятаю міцні обійми дітей, яких ми тоді врятували з домашнього «пекла».
Також є багато позитивних моментів служби, вартих того, щоб віддатися цій роботі по-повній.
— Була зі мною цікава історія. Ще на початку моєї роботи в інтернаті у якості вчителя. Мав я одну вихованку, дівчинка була, як-то кажуть «пацанкою», її навіть хлопці боялись, давалась взнаки неблагополучна родина, — згадує Ілля, — я подарував їй перші парфуми, пояснював, що жіночність це добре, а попереду у неї довге щасливе життя.
Не припиняв роботи з дівчиною і в якості правоохоронця:
— Коли почалась війна, я ніс службу на блокпосту. В одній з автівок я впізнав ту саму «пацанку». Дівчина згадала мене та розповіла, що вже заміжня, має чудову родину, люблячого чоловіка, з яким виховує дитину. Я від неї почув наступне: дякую Вам за те, що не були байдужими, за Вашу увагу, тоді Ви змінили моє життя. Думаю, заради таких слів варто працювати.
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь