Не обов’язково бути в самому пеклі війни, можна травмуватися об чужу історію

Війна в Україні, яка розпочалася 24 лютого, завдала страждань усім українцям в більшій чи меншій мірі. Відтак, позначилася і на психічному здоров’ї нації. Чимало шепетівчан та внутрішньо переміщених осіб потребують кваліфікованої допомоги психолога. Серед пацієнтів — багато дітей.

У Шепетівці можна отримати консультацію психолога

Із жовтня минулого року в дитячій амбулаторії № 6, що в місті Шепетівці, із маленькими пацієнтами працює психологиня Маргарита Царьова. Дні прийому — понеділок, вівторок та середа.

Також потрапити до її кабінету можуть і дорослі, але вже на базі консультативної поліклініки (для дорослих). Тут вона готова надати допомогу тим, хто її потребує, у четвер і п’ятницю. Також її пацієнти — паліативні хворі.

Діти — у групі ризику

Загалом, кабінет дитячого психолога з жовтня минулого року відвідали понад 200 дітей. Суттєво більше маленьких пацієнтів стало з часу війни. Тому Маргарита Царьова радить батькам бути з дітьми особливо уважними.

— Дітки дуже сильно бояться звуку сирен, — зазначає співрозмовниця. — Дорослі з віком дуже притуплюють свої емоції та відчуття, діти ж, живуть лише ними… Тому ні в якому разі не потрібно обманювати малечу, говорячи, що це не сирена. — Краще детально пояснювати: що це за звук, що з ним робити, куди потрібно йти, коли його чуєш, як діяти у ситуації, пояснити кожен крок, який будете робити. Так ваші чада будуть упевнені в тому, що ви знаєте, як діяти. При цьому варто постійно запитувати у своєї дитини про те, що в цей момент її турбує.

Психологиня зазначає, що діти стрес можуть отримати і після розповідей тих, хто вирвався з територій, де точилися бої. Адже вони не вміють відфільтровувати інформацію. Таких випадків, на жаль, багато як серед дитячого населення, так і дорослого.

— Не обов’язково бути в самому пеклі війни, можна травмуватися об чужу історію, — каже пані Маргарита. — Бувають випадки, коли діти вибігають із будівлі та кричать: “зараз буде бомба… я точно знаю, мені розповідали, коли чутно сирену, нас можуть вбити».

Відтак, фахівчиня радить не нехтувати моментами, а витратити трохи часу, аби відповісти на всі дитячі питання. Розпитати, що турбує, дати можливість виговоритися та пропрацювати ці страхи.

Як визначити, чи потрібен дитині психолог

Батьки — найперші, хто помічає, що з дитиною щось не так.

— Дітки, які мають нервові тіки, страхи, не спілкуються з батьками, замкнуті в собі, стають дратівливими, починають різко погано вчитися та гірше спати, а також мають часту гикавку і кашель невизначеної причини — усі вони потребують негайної консультації психолога, — зазначає Маргарита Павлівна.

Серед клієнтів шепетівського психолога — діти-переселенці. У них підвищена плаксивість та нервове перенапруження.

Допомагає арттерапія

Не всі маленькі дітки можуть розповісти про свої страхи та переживання:

— У мене на прийомі був хлопчик, який на консультаціях просто сидів та мовчки на мене дивився… Так тривало годину. Згодом ми почали трішечки з ним розмовляти, а потім малювати та ліпити з пластиліну.

Саме арттерапія — головний помічник у роботі психолога.

— Ми можемо намалювати чи зліпити той страх, — розповідає про свої сеанси Маргарита Павлівна. — І коли ми вже щось зображуємо на папері або ліпимо, воно стає фізичним і ми можемо про це поговорити: «це твій страх?», «що він тобі нагадує?», «де він живе?», «чому ти його боїшся?», «хочеш, ми можемо лишити його в мене в кабінеті, нехай він собі поживе?», «хочеш, можеш його поносити з собою, нехай ще деякий час поживе, аби ти зміг сам вирішити, що з ним робити?».

Під час розмови пані Маргарита пригадує, що в неї був пацієнт, із яким довелося плідно працювати два місяці. В дитини спостерігався нервовий тік, кашель, окрім того, він задихався так, що не міг вийти з будинку. Виявити причину проблем допомогла саме арттерапія. Однак, ілюстрації, які малював маленький пацієнт, шокували навіть психолога:

— Лиш через півтора місяці консультацій нам вдалося вияснити, що він таємно від батьків три роки поспіль дивився телепередачу «Битва екстрасенсів», однак, значення цьому не надавав.

Допомоги потребують і дорослі

Під час війни багато людей бояться йти до психолога.

Шепетівка   Дошка оголошень   Місцева реклама

— Вони впевнені, що справляться з цим самі, однак, це хибна думка, — застерігає психологиня.

У розмові зізналася, що і психологи відвідують психологів. Адже стрес накладає відбиток на емоційний стан і створює неабиякий дискомфорт:

— Пам’ятаю, як ми проводжали військових, які їхали з нашого міста у більш віддалені місця нашої країни, я спілкувалася з ними, їх батьками, дружинами, родичами та знайомими, підіймала їм бойових дух, а потім, як прийшла додому, мене просто «накрило». Хотілося плакати, в тілі відчувала дискомфорт… І я вважала, що я ж із цим справлюся, бо я ж психолог і точно розумію, які процеси відбуватимуться зі мною. Однак, вже на ранок збагнула, що мені теж потрібна допомога. Психологи також ходять до психологів.

Ворог № 1 — панічні атаки

Дуже часто пацієнтів турбують панічні атаки. Це трапляється як у підлітків, так і в дорослих.

— Як це проявляється? Людина йде по вулиці, її раптово охоплює паніка і вона не розуміє, що з нею відбувається. При цьому тіло може труситися, з’являється пришвидшене дихання або навіть задишка. Все це минає за кілька хвилин. Однак, у такі хвилини приходить страх, що в один момент із цим не можна буде впоратися і від цього можна померти.

Таким людям на вулиці обов’язково потрібно надати невідкладну допомогу.

— Якщо ви стали свідком такого випадку, найперше, як можете допомогти, це — перемкнути увагу, — радить спеціалістка. — Зокрема, запропонуйте віднайти предмети певного кольору чи описати, що знаходиться поруч, аби відволікти мозок від тієї панічної атаки. Якщо є при собі таблетка «Корвалменту», то і вона не завадить.

Під час спілкування Маргарита Павлівна розповіла про свою пацієнтку. Дівчинку, яка страждала на панічні атаки по 4–5 разів на день. Самостійно з цим впоратися дитина не могла. Важко було і її рідним людям — мамі та бабусі. Аби повернутися до звичного життя, пацієнтка три місяці інтенсивно працювала з психологом.

— Останні два тижні в неї не було ні однієї панічної атаки, — відмітила співрозмовниця.

Як стати психологом для своєї дитини

Психологиня під час консультації щоразу наголошує своїм клієнтам, що відвідувати спеціаліста на постійній основі не потрібно.

— Я хочу, аби мої пацієнти після консультацій вміли надавати собі психологічну допомогу, — зазначає Маргарита Павлівна. — А коли вже приходить такий момент, що зробити це самостійно неможливо, я завжди допоможу.

Батьки своїм дітям теж можуть бути психологами.

— Для дітей головне, аби ви їх могли вислухати. Однак, через брак часу в батьків насправді це — проблема № 1 — поговорити та почути своє чадо, — констатує пані Маргарита.

Саме довірливі стосунки та вміння слухати, як зазначає психологиня, є тим важелем, що допоможе впоратися з будь-якими проблемами.

Поділитися посиланням: