До зеленого туризму рукою подати
Селяни Шепетівщини звикли, що кінь у господарстві — тяглова сила. Тож і використовує його переважна більшість сільського населення задля оранки, перевезення врожаю тощо. Та нещодавно у селі Цвітоха, що на Славутчині, з’явилося кілька граціозних коників, що виконують інший фронт робіт — катають вершників.
Знайомтеся: Барон, Виборг та Гонг — коні, що остаточно переїхали влітку у село Цвітоха.
Їхня власниця пані Світлана разом із донькою Анастасією та сином Даніїлом намагаються розвивати зелений туризм на селі. А ця симпатична трійка стане головною родзинкою цього виду відпочинку.
— Раніше ці коні були в селі Рокитне, що на Рівненщині. Там діяв клуб любителів коней. Та обставини склалися так, що власники вирішили закрити заклад. Більшість коней вони продали, а доля ось цих трьох не складалася, їх мали здати, — розповіла Світлана. — Було дуже важко розпрощатися з тваринами. Ми з дітьми порадилися і вирішили ризикнути — викупили їх. Ось так ми й переїхали в Цвітоху.
Місце вибрала не просто так, адже, окрім мальовничої місцевості поруч є кілька міст: Славута, Шепетівка та Нетішин.
— Маємо намір розвивати зелений туризм. Думаю, що знайдуться охочі провести час із кіньми, адже такий вид відпочинку дуже позитивно діє на людину, — продовжила господиня.
У подвір’ї жінки, окрім коней, мешкають ще й інші тварини: коза Сніжка, песик Віскі та троє котів. Світлана розповіла, що її давня мрія — зайнятися домашнім сироварінням.
— В нас кожен має свого кота, але приходять ще й сусідські кошенята. Напевно, їм у нас подобається, — додала Анастасія, донечка Світлани.
Та, попри дуже гучні імена, коней у господі називають по-домашньому — Барончик, Гоша та Боря. Для нас Світлана для прогулянки верхи підготувала двох коней. Натомість третього залишили вдома.
— Ось бачите, як він сердиться — хоче у товариство. Коні, які не виконують господарських робіт, дуже свободолюбиві. Слава Богу, тут неподалік є і ліс, і пасовисько, тож маємо можливість вигулювати їх щодня.
Цікаво, що спортивні коники, на відміну від тяглових, не пристосовані до випасу.
— Зазвичай вони їдять сіно, каші, овес, а до трави у них навіть і шлунок не пристосований. Більше того в коней може статися діарея від того, що їстимуть багато трави, — додала Світлана.
З переїздом на нове місце, жінка зіштовхнулася навіть із проблемою якісного харчу для своїх тварин. Зокрема, виникла проблема з купівлею якісного сіна. Адже місцеве не має достатньої кількості поживних речовин. Тому й коні почали худнути від сіна, придбаного у місцевих. Але й це питання пані Світлана вирішила.
Оскільки всі троє коней є великими, то ми вирішили поцікавитися у Світлани, що вона може запропонувати для дітей. Адже частенько у кінних клубах для малечі пропонують прогулянку на поні.
— Поні — дуже «характерні товариші», а по-друге, в них трішки інший хід, ніж у коней великих, — пояснила пані Світлана. — Їх ми не тримаємо. Натомість наші коники виховані та навчені розуміти людей.
Тож, якщо надумали, то маєте нагоду випробувати себе у ролі вершника у селі Цвітосі. Скажу по-щирості — страшенно цікаво!
У травні Верховна Рада України ухвалила в першому читанні зміни до закону «Про особисте селянське господарство» щодо розвитку сільського зеленого туризму. Проект № 2232а за основу підтримав 231 народний депутат.
Законопроект дає юридичне визначення поняття сільського зеленого туризму. Закон «Про особисте селянське господарство» доповнюється пунктом наступного змісту: «добровільно надавати за плату або безоплатно послуги у сфері сільського зеленого туризму, а саме послуги з розміщення (проживання) не більше ніж на 10 місць, харчування, організації дозвілля і заходів, пов’язаних з використанням майна особистого селянського господарства, місцевими звичаями та традиціями гостинності».
Чи актуальні ще пропозиції