Крізь ліс і ніч: історія експедиції до закинутих штолень Хмельниччини
До масштабної фотовиставки з робочою назвою «Підземне Поділля», яку планують презентувати не лише на Хмельниччині, а й у різних регіонах України та в Києві, увійшли закинуті вапнякові штольні біля села Іванківці.
Штольні тут з’явилися принаймні ще у ХІХ столітті, але то були кустарні розробки. Відомо, що в тих, загублених серед великого лісового масиву штольнях, свого часу переховувався підрозділ УПА.
Десь у 1950-х роках почався промисловий видобуток, але на початку 1970-х копальню закрили через високу аварійність та масові обвали.
Попри те, що це дуже цікавий туристичний об’єкт, він практично не відвідується туристами. Бо, аби до нього потрапити, потрібно пішки пройти через ліс понад 6 км закинутою та розбитою лісовозами дорогою (навіть не кожен позашляховик здолає цей маршрут).
Можливо, це й на краще, бо, по-перше, — це небезпечно.
По-друге, штольні є загальноєвропейським резерватом рукокрилих — це місце, де живуть великі колонії різних видів кажанів. Усі вони, нагадаємо, — червонокнижні. З цієї причини фотографувалися виключно ділянки катакомб, де кажани — хіба що прольотом.
Фотосесія обійшлася не без пригод. Так сталося, що поїздка в Іванківці відкладалася до останнього. Далі, через погіршення погоди, відкладати вже стало неможливим. Планувалося виїхати вдень 3 жовтня, так, аби повернутися ще при світлі. Але старенький бус Відділу культури, який традиційно використовується в експедиціях проєкту, став на ремонт. Транспорт знайшовся, але…
— Це ж шість кілометрів через ліс пішки! — спробував відкараскатися від авантюри автор цих рядків…
— У нас що, ліхтариків немає? — оптимістично висунув залізобетонний аргумент учасник і головний фотограф проєкту Ігор Моцний.
— Є! — підтримав колегу начальник Відділу культури Городоцької міськради і співголова проєкту Олег Федоров.
Одним словом, коли під’їхали до початку лісової дороги, що вела до штолень, уже була ніч! Шість з гаком кілометрів (і це лише в один бік!) через ліс при світлі ліхтариків — ще та пригода. На зворотному шляху, долаючи останній кілометр, автор цих рядків чомусь згадував відому сентенцію:
«Загнаних коней — пристрілюють!»
Але пригода того вартувала! У цьому переконається кожен, хто побачить світлини.
Що відомо про штольні в Іванківцях
Ці штольні є одними з найбільших рукотворних підземель в Хмельницька області. Від початку камінь добували відкритим способом. Двосходинковий амфітеатр старого кар’єру й досі добре простежується. Камінь в основному постачався до цукроварні в сусіднє містечко Сатанів. Його використовували у процесі відбілювання цукру.
Але у відкритий спосіб добувати пиляні будівельні блоки (а вони дорожчі та корисніші у господарстві, ніж ламаний камінь та щебінь) неможливо. Тому десь у середині 1950-х тут почали пиляти камінь підземним способом. Не виключено, що якісь міні-штольні, де камінь пиляли кустарно, тут були й раніше. Зокрема, за місцевими переказами десь тут, у схованих посеред величезного лісового масиву катакомбах, базувалася боївка УПА.
Штольні пропрацювали до 1971 чи 1972 року і були закриті через високу аварійність. Втім, місцеві мешканці й досі час від часу продовжують навідуватися сюди напиляти каміння для господарських потреб. Наразі загальна довжина підземних виробок сягає понад 20 км.
Вхід, а точніше проїзд, до головної штольні знаходиться в основі нижньої тераси-сходинки старого «відкритого» кар’єру. Він чималий. Свого часу сюди вільно в’їздили вантажівки.
Центральна штольня, що веде на північ, має довжину приблизно 250–300 метрів (спеціально не мірялося, але десь так). Від неї в усі боки тягнуться бічні відгалуження. Якщо дійти до краю та повернути праворуч, то незабаром буде ще один тунель північного напрямку, що веде далі, углиб гори. Цей прохід цікавий тим, що тут збереглися колоди, якими колись кріпилася виробка. В інших місцях їх давно поцупили хазяйновиті подоляни (чому добру пропадати?). У тому ж тунелі в місці одного із обвалів видно прохід на 2-й ярус катакомб (на жаль фотографія виявилася абсолютним браком аби показати).
Тунелі зі стовпами — найнебезпечніша ділянка в усій системі іванківецьких штолень! Потикатися сюди не слід в жодному разі!!! Автор цього репортажу із подільниками сюди попхалися виключно з причини вродженої недоумкуватості та безумної відваги.
Одним словом: не треба на цю ділянку пхатися, якщо вам дорогі життя та здоров’я.
Довідково
Проєкт «Могили предків», який реалізується у партнерстві громадської організації «Україна Інкогніта» та Городоцької міської територіальної громади на Хмельниччині, вже здобув чимало помітних результатів. Спочатку дослідники зосередили увагу на старовинних некрополях колишнього Городоцького району — українських, польських та єврейських. Згодом вони вирішили розширити коло своїх досліджень, звернувшись до рукотворних підземель. Результатом має стати велика фотовиставка, яка поки що має робочу назву «Підземне Поділля», і яку планують показати не лише на Хмельниччині, але й в інших регіонах України та у столиці.
Новини партнерів
Теґи публікації
Вам також може бути цікаво
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь